Група дослідників з Каліфорнійського інституту в США знайшла доказ того, що астроцити відіграють роль у появі та розвитку заїкання у дітей. Біологи провели серію експериментів. Вони відібрали 10 осіб: п'ятьом давали рисперидон, препарат, який блокує надмірну активність дофаміну і призначається при шизофренії і біполярному розладі, іншим п'яти — плацебо, інформує Ukr.Media.
На початку дослідження і після шести тижнів прийому рисперидону (0,5-2,0 міліграма на добу) або таблетки плацебо учасників просили читати вголос, щоб перевірити ефект лікування. Також після проходження курсу респондентам провели позитронно-емісійну томографію або ПЕТ-сканування.
Як з'ясувалося, у пацієнтів, які отримували рисперидон, був більш високий метаболізм в певних областях мозку. Таким чином, препарат компенсував нестачу глюкози, характерну для заїкання та деяких інших неврологічних станів.
«Поки ми точно не знаємо, як рисперидон активує астроцити в смугастому тілі головного мозку, — розповів Шахріар Шейхбахаї, співавтор дослідження. — Ми в курсі, що він активує астроцити. Потім клітини вивільняють сигнальну молекулу, яка впливає на нейрони в мозку, блокуючи їх дофамінові рецептори. У майбутній роботі ми хотіли б знайти цю молекулу і краще зрозуміти точну роль астроцитів в заїканні, що, своєю чергою, може допомогти нам розробити ліки, націлені на них».
Щоб краще дізнатися, як діють ліки, необхідні додаткові дослідження. Вчені відзначили, що методи, які вони використовували для візуалізації змін у мозку тих, хто заїкається, можуть дати цінну інформацію про патофізіологію розладу і направляти розвиток майбутніх втручань.
Лабораторія Шейхбахаї вже створює моделі для вивчення причин заїкання. Вони повинні допомогти розібратися в тому, що викликає різні його типи. Крім того, фахівці вважають, що за появу заїкання відповідальні кілька факторів. "Ми працюємо над тим, щоб виявити схеми в мозку, які керують складною поведінкою мовця. Вони повинні пролити більше світла на механізм, залучений в заїкання", — підсумували біологи.
