Колишня столиця американського автопрому, колись блискучий місто Детройт, подав заяву про банкрутство, втомившись боротися з перманентними фінансовим, економічним і соціальною кризами. Банкрутство стало наймасштабнішим в історії муніципальної Америки як за сумою боргу, так і за кількістю жителів міста. Фінансовий крах Детройта очікували давно, але поки незрозуміло, чи зможе настільки радикальна міра якщо не відродити місто, то хоча б уповільнити його вмирання.
Досягають успіху в 50-х роках Детройт був, по суті, найбільшим мономістом у світі. Все в ньому крутилося навколо автомобільної індустрії, яка переживала бум після закінчення Другої світової війни і збирала вершки стрімкого економічного зростання як у США, так і в інших капіталістичних країнах. Спад почався пізніше, коли японське автомобілебудування початок захоплювати американський ринок, а місцеві автомобільні корпорації виявилися недостатньо гнучкими, щоб протистояти азіатам.
На загострення конкуренції наклалися ще й соціальні негаразди. Детройт виявився одним з тих міст, на які з південних штатів буквально обрушився потік мігрантів, в основному чорношкірих. Після серії конфліктів білі детройтці почали продавати свої квартири в центрі міста і переїжджати в передмістя. Процес, що отримав назву White Flight («втеча білих»), проходив у багатьох містах США, але саме в Детройті він набув небачених масштабів. Заселили центр міста мігранти в силу своєї бідності не змогли підтримувати перш престижні квартали в належному вигляді, і вони поступово прийшли в занепад.
У 90-ті роки з міста стали масово виїжджати як залишки білого населення, так і ставилися до середнього класу негри. Для решти настали важкі часи: економічний спад вів до скорочення робочих місць, що, у свою чергу, сприяло прискореного руйнування інфраструктури, а це лише збільшувало відтік людей. У підсумку до 2011 року чисельність населення Детройта скоротилася в кілька разів - до 700 тисяч осіб, причому частка білої неіспаномовні його частини впала до 7 відсотків (у 50-ті їх було більше 80 відсотків).
Місто перетворилося на ідеальну сцену для зйомок фільмів у жанрі постапокаліптичній фантастики. Слідом за промисловим виробництвом в кризі опинилася і соціальна сфера. У Детройті залишилися тільки ті, кому більше нікуди подітися. Кожен наступний мер, прийшовши до влади, обіцяв городянам відродження і оновлення колишній автомобільній столиці, але справи у Детройта йшли все гірше і гірше. Саме неприємне полягало в тому, що через відсутність нормальної податкової бази борги міста почали швидко зростати, а можливості їх виплачувати з кожним роком скорочувалися. Глобальна економічна криза 2008 року став для Детройта вироком; банкрутство було лише питанням часу.
Доля бюджетників
Губернатору штату Мічиган (саме в ньому розташовується Детройт) республіканцеві Ріку Снайдеру набридло терпіти «жах без кінця», і він своєю владою в березня 2013 року призначив місту кризового керівника, який по суті забрав всі фінансові повноваження з рук обраного населенням мера. Цим керуючим став Кевін Орр, який, вникнувши у справи, досить швидко визнав, що місту діватися нікуди: потрібно подавати документи про фінансову неспроможність. До цього часу сума боргу міста перевищила 18,5 мільярда доларів, а щорічний дефіцит бюджету становив понад 380 мільйонів доларів.
Кевін Орр
Детройт подав заяву за статтею 9 американського закону про банкрутство. Її особливість у тому, що вона поширюється виключно на муніципальні освіти і дає неспроможною одиниці більше повноважень, ніж при інших варіантах. Зокрема, 9 стаття дає муніципальній владі більше можливостей для перегляду колективних угод, які місто уклав з профспілками держсектора.
За законом, муніципалітет має право в першу чергу платити за поточними рахунками для забезпечення потреб міста. Всі інші кредитори, особливо розташовані поза містом, будуть домовлятися про реструктуризацію боргів з кризовим керуючим. Орр оголосив, що дефолт буде оголошено за загальною сумою в 2,5 мільярда доларів - це дозволить заощадити кошти на виплати пожежним, поліцейським і працівникам інших муніципальних служб.
Тим не менш, просто відмовитися платити за всіма боргами не можна. Необхідно шукати якісь кошти, і основним джерелом доходу тут може стати майно, що перебуває на балансі міста. Кевін Орр вже розпочав кампанію з продажу вакантних житлових будинків. Крім того, місто може поступитися належать муніципалітету паркові зони. Нарешті, мова зайшла про можливе аукціоні для об’єктів мистецтва, які зберігаються в міському музеї. Все це загальну суму боргу не покриє, але мільярд-другий виручити можна.
Місту неминуче доведеться різати по живому: обсяг контрактів зі службами буде скорочений, а можливостей у профспілок вести нормальний торг при реалізації 9 статті мало. Орр вже почав скорочувати невеликі за чисельністю апарату організації, але найболючіше попереду. Суд, який займатиметься банкрутством, візьме до уваги, наскільки щільно обговорювалися ті чи інші заходи економії, перш ніж нав’язати їх своїм рішенням, так що в інтересах профспілок проявити відому гнучкість.
Надія на інвестора
Передбачається також, що в Детройті будуть істотно підвищені податки. Це завдасть додаткового удару по місцевому бізнесу, який в масі своїй і так не процвітає. Тим не менш, на якийсь час кошти, призначені для виплат, будуть отримані. Ще одним джерелом для поповнення міського бюджету стануть дотації з боку Мічигану. У той же час федеральний уряд відмовилося втручатися в ситуацію з Детройтом, надавши місту і штату справлятися з труднощами самостійно.
Чи стане фінансовий колапс Детройта тим «дном», відштовхнувшись від якого славний в минулому місто зможе піднятися? Багато хто дивиться в майбутнє з надією, спираючись на приклад іншого гіганта тієї самої автомобільної індустрії. Дійсно, General Motors після банкрутства в 2009 році змогла поліпшити свої справи і вийшла в плюс. Хоча про колишню велич мови вже не йде, положення в компанії все-таки стабілізувався.
Тим не менш, колишній мегаполіс з нинішніми 700 тисячами населення - це не компанія, нехай навіть і найбільша. Масштаби лиха тут просто не порівнянні. Найближчим часом детройтці доведеться затягнути пояси, що може спричинити додатковий результат населення. Крім того, просто скорочення боргів не вирішить довгострокових проблем, що лежать поза межами фінансової сфери. Для того щоб Детройт ожив, необхідні масштабні інвестиції в нові виробництва. В умовах непростої економічної ситуації в США в цілому малоймовірно, що підприємці захочуть зв’язуватися з цією «чорною дірою». Загалом, щоб розгорнути тенденцію, потрібно не менше ніж епічних масштабів прорив з боку як міської влади, так і населення.
