Розумні політики навіть не намагаються перемогти Олега Ляшка в словесній дуелі. А тимчасова участь його Радикальної партії у правлячої коаліції тільки підтвердило давно відомий факт - Ляшко здатний ефективно каналізувати будь-який процес, в якому бере участь. Втім, ці дві обставини важливі скоріше для імідж-мейкерів або політичних технологів і ніяк не впливають на рівень підтримки головного "радикалу". Чий базовий електорат - жителі сільської глибинки, які не користуються електронними ЗМІ. Тобто, щоб уславитися українським Робін Гудом, досить повісити один на село білборд "Ляшко з вилами".
Найгучніший компромат на лідера "радикалів" був оприлюднений у 2010 р., і досі його відгомони відлякують від Ляшко виборця. Мова йде про відомий відеоролик оперативної зйомки, де фігурант розповідає слідчому про свої нетрадиційні сексуальні контакти. У тому ж 2010-му стало відомо, що завдяки цим порочним зв'язкам Ляшко на початку 1990-х за підробленими документами отримав державну квартиру і машину. За що згодом був засуджений і відсидів у в'язниці один рік за статтею про крадіжки колективного та державного майна в особливо великих розмірах. До речі, пару тижнів тому Юрій Луценко оприлюднив документи, що мали підтвердити провину лідера Радикальної партії по цій справі. Сподіваючись, мабуть, морально добити команду Ляшко після арешту його соратника Ігоря Мосійчука за підозрою в корупції.
Щоб вибратися за межі базової електоральної підтримки після оприлюднення цього компромату Ляшко провів довгу цілеспрямовану кампанію з реклами своєї гетеросексуальної орієнтації та схильності до мачизму, використавши для цих цілей дружину і дочку. З урахуванням відсотка які проголосували за нього в першому турі президентських виборів минулого року цю роботу можна назвати успішною.
Ще один пласт інформаційних атак на Ляшка - зв'язати його з нечистоплотними спонсорами. Тут в минулому році особливо постаралася команда Ігоря Коломойського, широко растиражировав версію "Ляшко - проект Льовочкіна". Для головного "радикала", активно обживающего опозиційну нішу, зв'язок з колишнім головою адміністрації Януковича видається нітрохи не ганьбить. Як ліки не допомагає антиолігархічна риторика, тому що сам Льовочкін в суспільній свідомості виглядає скоріше статусним екс-чиновником, ніж олігархом.
А ось що Ляшко за роки в політиці навчився робити віртуозно, так це швидко відповідати на дрібні тактичні уколи. Взяти хоча б фоторепортаж з відпочинку головного "радикала" на найдорожчому італійському курорті - острові Капрі. Історія, м'яко кажучи, сильно дисонувала з реноме "відданого захисника" простих співгромадян, готового їсти сиру землю (в буквальному сенсі). Вже через кілька годин дружні Ляшко ЗМІ розповідали, що на Капрі політик побував проїздом, по дорозі в Генуї (де тоді вирішувалося питання про запобіжний захід сепаратисту Ігорю Маркову), і не просто так, а для зустрічі з трудовими мігрантами.
Найсумніше те, що, за останніми соцопитуваннями, цілих 4% українців готові вірити такого сорту пояснень з вуст Ляшко.
