Громадяни України, які на день прийняття цього Закону є державними службовцями, депутатами всіх рівнів, суддями, посадовими особами органів місцевого самоврядування, військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту військовослужбовцями військових прокуратур, прокурорсько-слідчими працівниками системи органів прокуратури України, особами рядового, начальницького складу, військовослужбовцями, працівниками Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, Державної міграційної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, а також іншими особами, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом, та які мають громадянство держави-агресора, зобов'язані протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом надати заяву про наявність такого громадянства та копії документів, що підтверджують придбання громадянства держави-агресора, Державної міграційної служби України.
Стаття 2. Реєстр громадян, які набули громадянство держави-агресора
1. Державна міграційна служба України, відповідно до Порядку ведення реєстру громадян, які набули громадянство держави-агресора, веде відповідний реєстр громадян України, які надали заяви і копії необхідних документів, які відповідно до частини другої статті 1 цього Закону.
Стаття 3. Умови надання дозволу Державною міграційною службою України
1. У виняткових випадках та в національних інтересах України, Державна міграційна служба України, згідно з Порядком, може надати особам, які, крім громадянства України, мають громадянство держави-агресора, дозвіл бути державними службовцями, депутатами всіх рівнів, суддями, посадовими особами органів місцевого самоврядування, військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту військовослужбовцями військових прокуратур, прокурорсько-слідчими працівниками системи органів прокуратури України, особами рядового, начальницького складу, військовослужбовцями, співробітниками Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, Державної міграційної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, а також іншими особами, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Розділ II
Прикінцеві та перехідні положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Цей Закон втрачає чинність з дня припинення агресії державою-агресором проти України і звільнення всіх окупованих територій, факт чого встановлюється Постановою Верховної Ради України або законом.
3. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001, № 25-26, ст. 131):
1) у пункті 1 примітки до статті 364 цифри "364" замінити цифрами "364, 366-2";
2) доповнити статтею 366-2 такого змісту:
"Стаття 366-2. Порушення обов'язку щодо повідомлення про набуття громадянства держави-агресора.
Неподання або несвоєчасне подання посадовими особами, які набули громадянство держави-агресора, заяви про це та копії документів, що підтверджують придбання ними такого громадянства Державної міграційної служби України, -
карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Те саме діяння, вчинене службовою особою, яка має доступ до державної таємниці, -
карається позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років."
4. В абзаці першому частини другої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2013, №№ 9-13, ст. 88) цифри "359" замінити цифрами "359, 366-2".
5. Кабінету Міністрів України протягом тридцяти днів з дня опублікування цього Закону:
1) розробити і прийняти Порядок ведення реєстру громадян, які набули громадянство держави-агресора;
2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
3) забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами
