Я хотіла вберегти його від значення цього слова, але і не могла просити його приховувати хто він є насправді.

Бути батьками, це означає очікувати неочікуваного і, незважаючи на роки досвіду, я досі приголомшена своїм таким розумним сином, інформує Ukr.Media.

Мій чоловік, мій син і я сиділи за столом і вечеряли. Як завжди, я намагалася дізнатися про те, що вони робили протягом дня. З цими двома я завжди знаходжуся ніби на матчі з Пінг-Понгу, де я перекидаю запитання через сітку, а вони швидко відбивають відповіді:

"Як пройшов твій день?"

"Добре"

"Ви робили щось цікаве?"

"Так"

Після декількох спроб, я просто здалася, але наступив момент, коли мій семирічний син заговорив. Він відкусив шматок курки і проголосив: "Я думаю, ви знаєте, що я гей?" Це був один з найепічніших моментів батьківства.

На щастя, мій рот був повен їжі, що дало мені декілька секунд, щоб подумати як правильно відповісти, щоб не образити його почуттів і перестати хвилюватись. Жаль, що поблизу не було дитячого психолога, з котрим можна було обговорити відповідь.

Я подивилась на чоловіка, глибоко вдихнула і сказала синові, що ми любимо його незважаючи на це, і що його почуття можуть змінитися, як тільки він виросте. І що це нормально.

Син відповів: "Добре". Далі вечір пройшов як у тумані, адже тисячі думок блукали у моїй голові. Невже він справді знає, що це таке у такому віці? Але, я думала що, на щастя, з ним все буде добре, оскільки ми живемо в чудовому місті, і про те, що потрібно його підтримувати. Але що робити далі?

А далі наше життя знову перетворилось на те, що було раніше.

Син занурився у Lego, і наступні наші розмови були звичайними. Він був звичайним маленьким хлопчиком, котрий захоплювався потягами.

Потім йому виповнилося 9, 4 клас.

У мене виникали запитання які дівчата йому подобаються, які дівчатка, на його думку, красиві. Але син не здавався дуже сумним чи схвильованим.

Одного разу, коли він збирався спати, а я мила посуд, несподівано син підійшов до мене. Я запитала що сталося, але він просто стояв біля мене. Я подивилася йому в очі і він почав говорити.

У потоці слів я зрозуміла, що він намагався сказати мені, що хоче розповісти друзям про те, що він гей, оскільки він не любить мати секретів від друзів. Я хотіла переконати його не робити цього, адже хвилювалася, і розуміла, що друзі можуть відреагувати неправильно, адже їм тільки дев'ять років, і все, чим вони цікавляться, це відеоігри.

Я вирішила поговорити з батьками його друзів, щоб вони підготували своїх дітей.

Найбільші зміни відбулися у самому хлопчику. Він несподівано почав танцювати та співати, а вчителі говорили, що оцінки у нього значно покращились. Здається, він почував себе досить добре.

Одного разу син посварився із хлопчиком, той сказав моєму синові, що принаймні він не голубий. Звичайно я підтримувала свого сина різними способами.

Одного разу він сказав мені, що в нього все дійсно добре, а я йшла з ним щаслива зі школи, переповнена надією, що колись він мені розповість про свою першу любов, перший поцілунок, чи свого хлопця. Адже підтримка і довіра - головне, що батьки можуть дати дітям.