Дочка вийшла заміж проти волі матері, інформує Ukr.Media.
Зараз все ж не старі часи; мати змирилася, але не любила зятя Андрійка. Він був простий, працював на заводі, дурнуватий, негарний, не рівня дочці з освітою. Молоді знімали кімнату, а до мами заходили раз у тиждень. Так належить.
Дочка дивилася телевізор, тільки чай пила. А на кухні ця теща зятя пригощала різними несмаколиками. Що залишилося, так би мовити. Або що дешевше.
Холодцем, супом триденним, котлетами, які давно лежали...
Не те що кислим або тухлим, але ось віддавала йому несмачне. Нехтувала і так тішила душу.
А зять Андрійко їв з апетитом. З хлібом, теж іноді черствим. Добре їв! Все з'їдав до крихти, тарілку неінтелігентно хлібом протирав до блиску, а хліб з'їдав. І завжди говорив: «Дякую, дуже смачно!».
Теща думала, що він ненажерливий дурень. Але вигідно досить-таки було згодовувати Андрійкові старою їжею. І якось теща навіть звикла до зятя. І одного разу він їв борщ, вже втратив колір від підігріву, з миски - теща спеціально йому в емальованій мисці подавала. Багато. І не шкода миску. Він все з'їв і сказав:
«Спасибі, дуже смачно! Ніколи не їв такого смачного борщу!
Мама померла, коли мені два роки було, а в дитячому будинку такого смачного борщу не давали! Ви так смачно готуєте і завжди мені так багато накладаєте!». І ця злонорова теща зблідла і руки в неї затремтіли. Комок в горлі з'явився, а потім вона заплакала. І цей дурнуватий Андрійко став її втішати і гладити по плечу; покликав дружину з кімнати. І казав: «твоя мама плаче! Що сталося? Може, я її образив?»...
Він ніколи не знав, чому плакала теща. І чому вона стала ще краще готувати. І чому йому стали подавати їжу в старовинній порцеляновій тарілці з незабудками... Простою він був людиною. І зараз вони дуже добре живуть і спілкуються, вже двадцять років!
І ця історія ще і про жіночу душу - ми не злі. Ми іноді не розуміємо. А потім зрозуміємо і обіймемо. І заплачем від каяття; так ось і живемо...
