Така людина рідко усміхається і сміється теж нечасто, завжди намагається «в бочці меду знайти ложку дьогтю», навіть якщо цієї ложки там і близько немає. От усе їй не так. Підвищили на посаді — погано, не підвищили — теж погано. Ще вона дуже любить скаржитися на життя. Причому її скарги не об’єктивні. Таким людям неможливо в чомусь догодити: подарували подарунок — не подобається, сказали комплімент — «ой, не видумуй» тощо. Вони завжди поринають у негативні емоції, навіть якщо в їхньому житті все складається добре.
Щойно на горизонті з’являється така людина «з кислою міною», в усіх одразу псується настрій. Усі знають, що зараз вона знову почне розповідати, які всі погані навколо і яке життя несправедливе. Після спілкування відчуваєш таке спустошення, нападає туга.
Звідки беруться такі люди?
Причини незадоволення життям можуть бути різними. По-перше, ви не можете знати, що насправді відбувається в житті цієї людини. Але важливо розуміти: постійна «кисла міна», нездатність відчувати радість та хронічне невдоволення — це також і класичні симптоми клінічної депресії. Це може бути хворобою, яка потребує допомоги лікаря-психіатра, а не лише розмов із психологом. З виду може бути все добре, але від проблем із ментальним здоров’ям ніхто не застрахований.
Причина з дитинства
Друга причина — дитинство. Воно впливає на все подальше життя людини. Якщо дитину били, принижували в дитинстві, то з неї може вирости людина із заниженою самооцінкою, яка боїться довіряти всьому світові. Чому «може вирости»? Та тому, що всі ми різні: різна психіка, темперамент, характер.
Можливо, у дитинстві така людина бачила подібну модель поведінки у батьків і перейняла її як автоматичну програму. У цьому випадку людині може допомогти робота з психологом.
Ще одна причина: колись людина пережила неприємну ситуацію, а до цієї події вона дуже раділа. У її голові склалася картинка: «Я дуже раділа, тому сталася така неприємність чи біда». Людина починає боятися радості. «Краще завжди бути злою і незадоволеною, тоді нічого не станеться». До речі, ця причина не усвідомлюється людиною.
Як спілкуватися з такою людиною?
Найкращий варіант — навчитися емоційно дистанціюватися та не брати на себе чужий негатив, не обов’язково при цьому повністю викреслюючи людину з життя при перших ознаках ниття. Але якщо йдеться про родичів або колег, зробити це неможливо. Пам’ятайте, що з такою людиною немає сенсу вступати в конфлікт. Ви розізлитеся, а вона отримає від вас психологічне підживлення.
Якщо якась неприємна розмова виникла з близькою для вас людиною, наприклад, з батьком, ви можете сказати: «Тату, я тебе люблю і поважаю. У мене своє життя і свій досвід. Я дослухаюся до твоїх слів. Дякую, що поділився думкою».
Якщо ви розмовляєте телефоном, то просто перервіть розмову — скажіть, що у вас терміновий дзвінок на іншій лінії або потрібно завершити важливу справу. Таким чином, ви зможете запобігти конфлікту і заспокоїтися.
Якщо неприємна розмова виникла з колегою, то ви можете сказати: «Офіс — це не місце для подібних розмов» або «На цю тему я говорити зараз не хочу».
Намагайтеся проявляти доброзичливість, але водночас відстоюйте свої кордони. Наприклад, колега дає непрохані поради щодо вашого особистого життя чи зовнішності: «Чому ти досі не одружився? / Тобі не йде цей колір». Ви можете спокійно відповісти: «Дякую за турботу, але це моє особисте рішення, я розберуся сам».
Ви не можете змінити людину і зробити її щасливою. Намагайтеся звертати менше уваги на таку людину і не зациклюйтеся на її незадоволенні життям.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!