Людські немовлята народжуються цілком безпорадними. Вони навіть голову самі не тримають, а їжу, питво й тепло отримують лише від дорослих поруч. Тому малюкові важливо якнайшвидше зрозуміти, на кого з оточення можна покластися. Нове дослідження, опубліковане в науковому журналі Evolution and Human Behavior, показує, що вже в чотири-шість місяців малюк помічає, хто з дорослих кому близький. І підказку бере з того, хто з ким їсть один шматочок на двох.
Один з авторів роботи, психолог Брендон Ву з Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі, пояснив, звідки взялася ідея. «Нас надихнули дослідження, які показали, що в різних культурах люди в близьких стосунках охочіше діляться одне з одним слиною. Уявіть, що двоє лижуть одне морозиво. Можете здогадатися, ким вони одне одному доводяться?».
Погратися з дитиною, почитати їй чи обійняти її батьки спокійно дозволяють найрізноманітнішим людям, а от їсти з нею однією ложкою, пити з однієї чашки й цілувати в щоку — тільки своїм. Так відповіли 129 батьків малюків від 8 до 19 місяців в опитуванні. Але чи розуміє цю межу сама дитина чотирьох-шести місяців?
Часточка апельсина проти м’ячика
Запитати шестимісячного малюка не можна, зате по очах видно, від кого він чекає реакції. Брендон Ву та його колеги з Гарварду та Массачусетського технологічного інституту показували малюкам на екрані короткі сценки з лялькою. Дитина в цей час сиділа в мами чи тата на колінах або в дитячому стільчику. Дослід проводили через відеозв’язок, і камера записувала, куди малюк дивиться.
Прийом запозичили з давніх дослідів з африканськими мавпами. Дослідники вмикали запис крику дитинчати, і дорослі самиці групи озиралися на його матір, ніби чекали, що зараз втрутиться вона.
У першій сценці жінка брала часточку апельсина, клала собі до рота, а потім ту саму часточку давала ляльці. Інша жінка з тією самою лялькою просто передавала м’ячик туди-сюди, без їжі. Потім лялька починала плакати. Науковці дивилися, на кого з двох жінок малюк переведе погляд і на кому затримає його довше, тобто від кого він чекає реакції.
У другій сценці їжі не було зовсім. Жінка клала палець собі до рота, потім до рота одній ляльці й знову собі. З другою лялькою вона робила те саме, тільки торкалася свого чола, потім лялькового і знову свого. А далі жінка починала плакати сама, і науковці дивилися, на яку ляльку подивиться дитина.
Дві сценки обрали не випадково. «Перший дослід — про дуже знайому дію, коли діляться їжею. А ситуацію, коли хтось кладе палець до рота собі, а потім іншому, у звичайному житті дитина бачить нечасто», — пояснив Ву. Так перевіряли, чи зрозуміє малюк близькість не лише за знайомою їжею.
Малюк чекає допомоги від «свого»
В обох випадках немовлята довше дивилися на тих, хто ділився слиною, ніж на тих, хто грав у м’яч чи кому торкалися чола. Виходить, уже в пів року дитина вирішує, що такі люди ближчі одне одному. «Навіть за менш знайомими діями вони розуміють, хто близький», — каже Ву. За його словами, у немовлят вже є загальне уявлення про стосунки, і вони впізнають близьких за різними вчинками.
І це не просто очікування, що допоможе той, хто добрий до всіх. Науковці показували й інший фінал сценок. В одних варіантах плакала інша, нова лялька, якої в сценках не було, і тоді малюки на жінку з апельсином дивилися не довше, ніж на другу. В інших лялька не плакала, а тягнулася до м’ячика, і різниці теж не було. Дитина чекає, що відреагує саме близька людина того, хто плаче. Причому малюк чекає допомоги і від того, хто поділився, і від того, з ким поділилися. У першій сценці це була жінка з часточкою, а в другій — лялька, якій дали палець до рота.
Чому шестимісячні здивували науковців
Те, що старші діти так розуміють близькість, знали й раніше. Нове тут — вік. Раніше схожі досліди ставили з малюками 8-10 місяців і з дітьми віком близько півтора року, і ті теж довше дивилися на тих, «хто ділився слиною». Потім дослід повторила незалежна група науковців у Відні, вже в лабораторії, і там малюки 8-10 місяців теж довше дивилися на ту, що ділилася часточкою.
Але до 8-10 місяців майже всі малюки вже їдять прикорм і частіше бачать, як люди навколо діляться їжею. Отже, вони могли просто це запам’ятати. А в 4-6 місяців прикорм отримує приблизно половина дітей. Малюк у 4-6 місяців ще багато спить, гірше бачить, не вміє сидіти і тому рідше дивиться на обличчя. І їсть він переважно молоко чи суміш, а цим у сім’ї зазвичай ні з ким не діляться.
Науковці зібрали всі такі досліди з дітьми від 4 до 19 місяців, а це понад п’ятсот результатів, і майже не побачили різниці за віком. Схоже, дитині потрібно зовсім небагато досвіду, щоб зрозуміти, хто кому свій.
Навіщо малюку знати, хто кому свій
Людське дитинча залежить від дорослих довше, ніж дитинчата багатьох інших тварин, і йому треба знати, хто прийде на допомогу. Навколо нього багато людей, які за ним доглядають. Науковці вважають, що саме за тим, хто з ким ділить ложку й цілується, дитина й відрізняє маму, бабусю чи старшого брата від няні та виховательки.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!