«Закрий рота і їж». Взагалі-то їсти, не відкриваючи рота, неможливо, але малося на увазі інше: їж мовчки й не базікай. А мовчати, коли з тарілки на тебе дивиться ненависна манна каша, ще важче.
Улюблені фрази наших батьків, які в дитинстві нас дратували, а зараз веселять:
Є таке слово «треба»
— Не хочу робити уроки!
— Є таке слово «треба».
Не все в нашому житті залежить від бажання, щось треба робити через силу. Але слово «треба» завжди викликало спротив, і жодні пояснення батьків не могли цього виправити.
Ми тобі зараз це купимо, але це ніби на Новий рік
Фраза, яка з’явилася не від доброго життя. Це зараз деяким дітям купують бажане за першим писком, а тоді такої можливості не було. І з грошима було сутужно, і такого вибору в магазинах, як зараз, не було. Ось і викручувалися батьки, приберігаючи подарунки до Нового року чи дня народження.
Усі з даху стрибнуть, ти теж стрибнеш?
Залізний аргумент не просити те, що є в усіх. Також це питання виникало, якщо всі діти домовлялися зробити щось недозволене, наприклад, втекти з уроків. І як вчинити незрілому розуму? Підтримати колектив чи відстояти свою думку, пам’ятаючи про сумнозвісний «дах»?
Так кажуть не лише наші батьки. Англійською та іспанською батьки питають те саме, тільки стрибати в них пропонують із мосту.
Не мамкай!
До мами завжди мільйон питань. Де мої шкарпетки, де вночі взяти каштани для саморобки, чому годинник ходить, якщо він висить на стіні?
До тата питання всього одне: «Де мама?». Ось і огризаються втомлені мами у відповідь на нескінченне «маааам».
Подивимося на твою поведінку
Так відповідали на будь-яке «А купите?» чи «А можна поїхати?». Навіщо щось обіцяти, якщо можна не лише не обіцяти, а й зробити дитину відповідальною за результат? Чудовий підхід.
Я теж багато чого хочу
Від творців «Хочеться — перехочеться», «Хотіти не шкідливо» та «Немає слова „не можу", є слово „не хочу"». Повністю перша звучить ще образливіше: «Хочеться, похочеться і перехочеться». А в другої є продовження «…шкідливо не хотіти», і з ним фраза з відмови перетворюється на підтримку.
А на третю так і хочеться заперечити, що «не хочу» теж нормальна позиція. Щоправда, не тоді, коли йдеться про суп чи уроки.
Бутерброди — це не їжа
— Ти їв?
— Так.
— А що ти їв?
— Бутерброди.
— Бутерброди — це не їжа.
Для батьків справжньою їжею вважалися тільки суп і друге. Усе, що з’їдено на ходу, не зараховувалося.
Дупця злипнеться
Так жартома кажуть тому, хто налягає на солодке, а заразом і тому, хто скупиться й хоче всього та побільше. Зізнавайтеся, у когось злиплася від надлишку цукерок?
Де кинув, там і лежить
Цікава відповідь на питання про загублену річ. Та якби ми пам’ятали, де що кидали, хіба б питали у всевидящої мами? Тільки в неї є суперздатність знаходити те, чого на верхній полиці в шафі ще п’ять хвилин тому не було. Якщо річ лежала просто перед носом, до відповіді додавалося «Очі роззуй!».
Я тобі людською мовою кажу
Так казали, коли дитина вдесяте вдавала, ніби не чує. Мовляв, якщо вона не хоче дослухатися до аргументів, хоч китайською їй пояснюй, не зрозуміє.
Тому що закінчується на «у»!
На питання «Чому?» батьки могли лаконічно відповісти «Тому» і на цьому перервати дискусію. А якщо дитина не вгамовувалася, додавали «…що закінчується на „у"». Слова «чому» і «тому» й справді обидва закінчуються на «у».
Пояснювати свою позицію все-таки потрібно.
Куди? На кудикину гору
Так відповідали, коли не хотіли казати, куди йдуть. У словнику Бориса Грінченка є слово «закудикувати» (питати, куди йдеш або їдеш) і застереження «Не закудикуй!».
З тієї ж колекції відповідь на питання «Що робити?». Краще не питати, адже батьки знали лише один варіант: «Зняти штани й бігти».
Ось виростеш, тоді й роби що хочеш
Найдовша відстрочка в дитинстві. І ось ми виросли, робимо що хочемо й чомусь кажемо своїм дітям те саме. До пари їй іде «Будуть свої діти, зрозумієш». Схоже, батьки мали рацію хоча б у цьому.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!