Буллінг - це цькування одної дитини іншими, агресивне переслідування, яке часто поширене в школах.
У Канаді провели дослідження, що охопило 17 тис. студентів Університету Ванкувера і виявили, що шкільний буллінг та кібер-буллінг мають дуже різні характеристики, інформує Ukr.Media.
Існує безліч програм, спрямованих на зменшення знущань у школах, і вважають, що ці програми стосуються і комп'ютерних нападів. Але діти не прирівнюють залякування в Інтернеті до традиційних форм шкільного залякування.
Подальші дослідження показали, що близько 25-30% студентів були причетні до буллінгу в інтернет мережі - як нападники або як жертви - в той час, як кількість причетних до шкільного буллінгу становить лише 12%. Більшість випадків кібер-буллінгу (95%) студенти вважають жартами. Молодь не може оцінити рівень кривди, яку приносить знущання та залякування у мережі.
Традиційний буллінг має три ознаки:
- Силова різниця між нападником і жертвою.
- Чітко вибрана жертва.
- Постійна агресія щодо жертви.
Інтернет - буллінг не має чіткої вибраної жертви, й одна і та ж особа може бути і жертвою, і свідком, і ініціатором.
Буллінг і депресія
Хоча часто припускають, що залякування призводить до психологічних проблем, нове дослідження показує, що саме депресивні підлітки найчастіше стають жертвами залякування.
Говорять, що депресія є наслідком проблем у спілкуванні з однолітками. Але психологи не знаходять прямих доказів того, що невдачі у спілкуванні можуть привести до депресії, особливо це стосується школярів.
Дослідники переглянули дані 486 підлітків з четвертого-шостого класів - частини великомасштабного дослідження, яке почалося у 1992 році і тривало майже два десятиліття. Інформація надавалася батьками, вчителями, однолітками та школярами. Дослідження показало, що депресія у четвертому класі передбачала позицію жертви у п'ятому класі та труднощі у спілкуванні з однолітками у шостому класі,
Підлітковий вік - це час, коли ми спостерігаємо депресивні симптоми, особливо у дівчат. Це може бути пов'язано з початком статевого дозрівання або міжособистісними проблемами, такими як романтичні стосунки, які характерні для юнацького віку.
Батьків і вчителів попросили назвати основні ознаки депресії у школяра - це часті сльози, низька активність, низька успішність. І визначили, що по відношенню до жертви застосовувалися фізичні та словесні образи:
- побиття
- словесне приниження
- наклепи за спиною
Вчителі та батьки повинні знати про ознаки та симптоми депресії та про те, що депресія є фактором ризику для майбутніх проблем з однолітками. Позитивні відносини є вирішальними для адаптації до певних аспектів життя, досягнень в навчанні, здорового психоемоційного стану.
Якщо підліткова депресія прогнозує проблеми взаємин з однолітками, то дуже важливо не пропустити депресію в цьому віці, особливо тому, що соціальна адаптація у підлітковому віці сильно впливає на доросле життя людини. У школі найлегше помітити проблеми у дитини, так як у підлітковому віці діти обмежують спілкування з батьками, а більше спілкуються з однолітками.
Буллінг і самогубство
Дослідження виявили очевидний зв'язок між залякуванням та самогубством у підлітків.
Незважаючи на те, що немає жодних остаточних доказів того, що знущання змушує дітей чинити самогубство, потрібно жорстоко запобігати буллінгу, якщо є хоч найменше припущення про можливі негативні наслідки.
Йельська школа медицини провела аналіз 37 випадків буллінгу і самогубств серед підлітків з 13 різних країн. З них від 9 до 54% учасників зіткнулися зі знущаннями, що привели до згубних думок. Звичайно, треба брати до уваги і інші фактори впливу - психіатричні проблеми жертви, історію спроб самогубства. Але буллінг ні в якому разі не можна ігнорувати, не можна вважати знущання нормальною ознакою у відносинах підлітків, як часто думають. Дорослі мають знати, що таке буллінг і не ігнорувати знаки суїцидального характеру у підлітків. Якщо є підозра, що школяр зазнає знущань, треба обов'язково вияснити, чи немає у нього думок завдати собі шкоди.
Ще одне дослідження довело, що ініціатори знущань й самі мають проблеми у спілкуванні - з батьками, з ровесниками. Потрібно працювати і з проблемами відносин у ініціаторів буллінгу.
Психологи стверджують, що майже всі діти певною мірою мали відношення до буллінгу у різних формах.
- Десята частина підлітків (9.9 відсотків) повідомили, що вони постійно стикалися зі знущаннями, починаючи з початкової і до старшої школи.
- 13.4 відсотків вважає, що самостійно справилися з буллінгом, що був досить високим у початковій школі і майже зник до старшої школи.
- 35.1 відсотки зізналися, що самі були ініціаторами буллінгу на помірному рівні.
- 41.6 відсотків майже ніколи не зустрічалися з буллінгом.
Діти ініціатори буллінгу часто агресивні, не мають чітких моральних цінностей, мають суттєві конфлікти з батьками. Їм важко будувати відносини з однолітками і це штовхає їх на пошуки схожих, агресивних однодумців.
Методи запобіганню буллінгу повинні бути спрямовані на виявлення таких підлітків і роботу з ними. Недостатньо працювати лише виключно з дитиною, потрібно ретельно вивчити причину її агресії, вирішити соціальні проблеми, що привели до агресії. Якщо вчасно помітити ці ознаки, то можливо запобігти великих проблем в майбутньому -як для ініціатора буллінгу, так і для його потенційних жертв. Інтенсивна по постійна підтримка в школі сприяє росту здорових відносин і допомагає уникнути численних соціально-емоційних та міжособистісних проблем у підлітковому і дорослому віці.
