Запитайте будь-якої людини, чого вона боїться найбільше — й у списку обов'язково виявиться самотність. Спробуйте залишитися одні. Відсуньте в бік підпірки і тіні, подивіться собі в очі і навчіться не відводити погляд. І повірте: незабаром доведеться знаходити моменти, щоб побути наодинці з собою, інформує Ukr.Media.
Страх самотності
Особливо це стосується жінок: якщо вони не перебувають у шлюбі або будь-яких відносинах, то їх негайно визнають невдахами. Саме тому далеко не всі наважуються на розлучення, навіть якщо нещасливий шлюб або токсичний. «Як я одна?» — ось найчастіша фраза, яку можна почути в цьому випадку, причому далеко не завжди мова йде про можливі фінансові проблеми. Страх безгрошів'я набагато слабкіший, ніж жах при думці про те, що поруч не буде партнера.
Історичні корені
Самотність в нашому суспільстві сприймається як щось жахливе, як те, чого необхідно уникати всіма силами. Поза всяким сумнівом, коріння такого ставлення історичне. Ледь древній чоловік зліз з дерева, як виявилося, що він вразливий перед сотнями хижаків, які сильніше нього — і вижити разом з кимось простіше, ніж наодинці.
Коли люди навчилися обробляти землю і вишикувався той патріархальний сільський уклад, риси якого присутні і в нашому сьогоднішньому житті — самотність означала неможливість добути собі прожиток. Орати і сіяти простіше всім разом. Щоб вижити, треба належати до якоїсь спільності, клану, сім'ї, особливо якщо ти жінка.
Пройшли століття, все змінилося до невпізнання, а формула «самотність — це смерть», здається, намертво застрягла в людському мозку на рівні свідомості і підсвідомості.
Боязнь себе
Але крім цього рептильного, майже рефлекторного страху є і ще одна причина того, чому ми так боїмося самотності. І полягає вона в тому, що ми просто не в змозі зустрітися самі з собою. Індійський релігійний містик Ошо говорив: «Самотність — це стан, коли ти хворий собою, втомився від себе, сам собі набрид, і тому хочеш забутися в комусь іншому». І ми забуваємося — оточуючи себе бог знає ким, лише б «щось живе». Партнери, з якими нам погано, друзями, з якими нам нецікаво, колеги, про яких ми знаємо більше, ніж про самих себе, діти, життям яких ми живемо — все це тіні, які затуляють нас від нас же самих. Ті, хто стоїть між нами і дзеркалом, в яке нам так страшно заглянути. Страх самотності — це боязнь самого себе.
Життєва сила
Чи потрібно щось робити з цим? Безумовно — оскільки в кінцевому підсумку все, що у нас є, це ми самі. Виховання дітей, творчість, доброта, любов неможливі, якщо не живити їх силами власної душі. А душа не може перебувати в запустінні. Задайте собі питання: чого ви боїтеся, залишаючись на самоті? Що за привиди живуть всередині вас, які навіюють, ніби власні інтереси і радості можна засунути в дальній кут, а життя без людей, які, м'яко кажучи, його не прикрашають і не полегшують — виявиться порожнім і марним? Такі думки заподіюють сильний біль, змушуючи боятися себе, оцінювати власну особистість як слабку. Насправді ж цей біль — ознака величезної життєвої сили, що витікає в непотрібні стосунки як в чорну діру
Зустріч з собою
У кожному з нас — море енергії, яка, дай їй волю, палахкотітиме до небес. Але найчастіше все це багаття люди витрачають на підтримання себе в мінімально теплому стані, на непотрібні і болючі відносини, на страх. Такі сценарії завжди — родом з сім'ї, з дитинства, з важкого досвіду, пережитого нами. Щоб змінити ці сценарії, розв'язати всі вузли, що стримують нас на шляху до стану не показного, а справжнього щастя — потрібно зустрітися з собою, проявити інтерес до себе, навчитися проводити час наодинці з собою. Часто тут не обійтися без допомоги фахівця, але звернутися до нього — це перший крок на шляху до того, щоб перестати боятися себе, а значить, і самотності.
Наодинці з собою
Бути одному і бути при цьому щасливим — можливо. Адже щастя — це стан внутрішньої наповненості. Коли людина до країв наповнена інтересом до світу усередині себе, коли їй цікаво з собою, вона починає спілкуватися з оточуючими не від недоліку, а від надлишку. Їй є що подарувати, чим поділитися, не втративши при цьому ні краплі власної цілісності. Бути одному — не ущербність, не небезпека, не жахлива поломка, яку слід негайно виправити матеріалами, які першими підвернуться під руку. Бути одному — це шлях до щастя, спосіб самопізнання і самозцілення. Це досягнення внутрішньої рівноваги, яка необхідна кожному з нас. І коли вдається до цієї рівноваги прийти, самотність сама по собі перестає бути можливою. Людина стає точкою атракції, тяжіння для нових людей та подій, явищ і досягнень.
