Затяжне дитинство сучасної молоді — психологи пояснили чому. Дорослішання до 30 років, нескінченний пошук себе та інші особливості сучасної молоді.

Якщо згадати людей, які народилися до 1979 року, яких називали бебібумерами у віці 25-35 років, то стане очевидно, що вони були дорослими та самореалізованими. До 20 років вони вже мали за плечима досвід роботи на 3 робочих місцях, виховували дітей, а по ночах у компанії таких же дорослих друзів обговорювали гострі політичні питання, слухали симфонії Шостаковича, інформує Ukr.Media.

А якою є сучасна молодь? Покоління, народжене в період між 1979 і 1995 роками, попри фінансову незалежність і високий рівень інтелектуального розвитку, щонайменше до 30-35 років перебуває у нескінченному пошуку себе в цьому житті. Вони знімають квартири та стверджують, «дорослі роблять, ймовірно, саме так». Чому сьогодні у молодих людей занадто затяглося дитинство, а перехід у доросле життя розтягнувся майже на чотири десятиліття?

Якщо до 25 років ви стали щасливим батьком великої родини, маєте успішний бізнес, не одну вищу освіту, не обурюйтеся, слід урахувати такі важливі моменти, як статистика та окремий випадок.

Новий етап у розвитку людини

Для початку звернемося до історії: на початку XX століття не було такого поняття, як підліток. Люди були дітьми до 17 років, а потім відразу ставали дорослими з усіма наслідками: прагненням до фінансової незалежності, відповідальністю за створення сім'ї.

Лише в 1904 році, коли видатний психолог Р. Стенлі Хол опублікував свою наукову роботу «Підлітковий вік», у світі замислилися про це явище. Хол позначив підлітковий вік як період «стресу і шторму», підкресливши свої міркування кольоровими діаграмами та графіками зміни ступеня бунтарства та смутку відповідно до віку.

Тільки після цієї публікації підлітків стали сприймати не як бунтівних і досить ледачих істот, а як людей, які на шляху до дорослішання долають важкий процес. Період від 20 до 30, а іноді і до 35 років (далі ми назвемо його раннім дорослим життям), якщо детально вивчити психоемоційну сторону цього сегмента стає зрозуміло, що він теж може мати проблемні характеристики.

У XX столітті було прийнято за аксіому, що підлітки — це ще не дорослі люди. Виходячи з цього, можна припустити, що в XXI столітті з'ясується, що раннє доросле життя — це ще не справжня зрілість? Наприклад, учені вже в цьому році висловили думку про необхідність підняти планку підліткового віку до 24 років.

Тривалість життя збільшилася

Якщо на початку минулого століття середня тривалість життя становила не більше 50 років, то з очікуваною тривалістю життя, наприклад, всього 45 років, було дивно знаходиться в пошуку себе до 35 років. У такому разі не можна втрачати час, оперативність була запорукою життєвого успіху.

У наш час тривалість життя в багатьох розвинених країнах перевищує 80 років. Напевне, 20-30-річним людям можна й експериментувати зі своїм життям, перш ніж вони знайдуть свій шлях? Напевне, хтось скаже, що далеко не всі доживають до такого поважного віку. Це правда, але життя непередбачуване. У будь-який момент може статися щось, тому не має сенсу жити під девізом «Я не доживу до 80 років, тому необхідно якомога швидше одружитися».

Світ на місці не стоїть

Тут необхідно врахувати кілька аспектів:

  • Ми живемо у відносно спокійному світі. Молоді немає потреби миттєво ставати гіперсерйозною.
  • У сучасних сім'ях набагато менше дітей, ніж у минулому столітті. Відповідно їм приділяється значно більше часу й матеріальних благ. У результаті виховання в часі розтягується.
  • За статистикою, третина молодих людей у США віком від 20 до 30 років живуть зі своїми батьками. Навіть відомий актор Майкл Б. Джордан в 31 рік живе з татом і мамою і його цей факт абсолютно не бентежить.
  • Із кожним роком стає все більш складним наше суспільство. Отже, часу для його вивчення потрібно більше. Раніше, людина, народжена в сім'ї коваля, наприклад, ставала ковалем. Сьогодні все значно складніше. Можна, звичайно, зробити ДНК-тест на здібності й таланти, але стандартним і доступним методом він стане для покоління, народженого після 1995 року.
  • Порівняно нещодавно на світовій арені з'явилося таке поняття, як глобалізація та воно вже дало ефект: молодь незалежно від їх культури, заражена філософією свободи. Жодна традиція подолати інтернет нездатна. Таким чином, мислення скрізь однакове.
  • Послаблення моральних і релігійних норм призвело до того, що молоді люди не поспішають вступати у шлюб, визнаючи співжиття до весілля. До того ж легалізація абортів, доступність протизаплідних засобів та поява руху чайлдфрі протистоїть шлюбам. У наші дні, у розвинених країнах перший шлюб реєструється не раніше 32 років.

Відчуття можливостей

Психолог із університету Кларка (США), Джефрі Йенсен Арне, сформулював таке поняття, як «відчуття можливості», яке притаманне молодим людям XXI століття. Воно характеризується почуттям незахищеності та невлаштованості в майбутньому, на тлі оптимістичних відчуттів ймовірних можливостей.

Іншими словами: робота з 9:00 до 18:00, автомобіль, сім'я, але постійні сварки з дружиною, на вихідних сімейний обід, раз на рік відпустка в Туреччині сучасну молодь не влаштовують. Вони вважають, що унікальні та можуть стати Ілоном Маском на Землі. Між тим, вони бояться майбутнього і не будують певних планів щодо завоювання світу. Цим, вони відрізняються від своїх батьків, які ставили перед собою мету та наполегливо йшли до неї.

Який результат?

Усі перераховані зміни призвели до того, що сьогодні в нас є такі альтернативні моделі дорослішання, звичайно, якщо не брати до уваги послідовників батьківського стандарту:

  • Кидулти — молоді люди, які вже самореалізувалися, але мають юнацькі захоплення. Вони здатні зробити геніальну презентацію з ядерної енергетики з використанням мемів, а після важкого робочого дня вийти на танцпол.
  • Дауншифтери — люди, які шукають і не знаходять себе в житті. Кожен місяць вони можуть працювати в різних місцях, в різних сферах, починаючи від мистецтвознавства і закінчуючи рибальством. Вони можуть потрапити в секту, шукати місця сили на краю Землі.
  • NEET-молодь — це молоді люди, які не навчаються та не працюють через свою замкнутість, пасивність, антисоціальність, розчарування життям, неможливістю реалізувати свій творчий потенціал.

Чи треба з цим щось робити?

Виступаючи на презентації в TED, психолог Мег Джей розповіла про її «ранніх дорослих пацієнтів", які приходять на її сеанси зі скаргами. Вона розповіла про три речі, які повинні знати всі, кому зараз трохи більше 20 років, щоб уникнути розчарування після сорока:

1. Слід забути про кризу особистості та спрямувати сили на створення власного капіталу, підвищувати свою цінність, учитися новому. Безперечно, на це може знадобитися десятиліття, але необхідно не втратити ту грань, за якою криється банальне затягування часу.

2. Коло спілкування обмежувати не варто. У житті можуть бути корисні нові знайомі, друзі друзів. Наприклад, знайти роботу можна, звернувшись до керівника сусіда.

3. Коли в 30-річному віці ви раптом зрозумієте, що всі друзі вже одружені, не варто одружуватися з першою дівчиною. Шлюбні стосунки будують до шлюбу. Це говорить лише про те, що до пошуків кохання треба ставитися так само серйозно, як і до пошуку роботи.