Така детальна розповідь ні що інше як той же «переклад» хвороби (зрозуміло, якщо це не в кабінеті лікаря). Як зрозуміти, що людина навмисне деталізує симптоми — читайте далі, інформує Ukr.Media.
Чому не треба слухати докладну розповідь про хвороби з детальним описом симптомів? Та тому, що ви можете цю хворобу перейняти, от і все. Лікарі захищені своєю професією. Вони психологічно готові до вислуховування і розглядання без емоційного включення. Хороший лікар співчуває пацієнту, але хвороба для нього — об'єкт програми професійних знань. Лікар не включається в ситуацію, не синхронізується з хворим. Хоча і лікарі часто хворіють тими хворобами, від яких лікують...
Чому не треба слухати докладна розповідь про хвороби з детальним описом симптомів, якщо ви не лікар:
Є люди, які детально описують свою хворобу, дуже докладно і емоційно. Або хворобу близького описують, причому не лікарю, а звичайним людям. Колезі по роботі, попутникові в транспорті, перукарю, знайомому, якого випадково зустріли; та хоч кому такі люди можу докладно розписувати симптоми хвороби і страждання хворого.
Тут можна ось на що звернути увагу: людина починає свою важку розповідь, коли іншому нікуди подітися. І слухач повинен мимоволі вислуховувати неприємні подробиці, неввічливо перервати на півслові і піти, так адже? Ось і слухають. Хоча слухати подробиці нестерпно, настільки вони натуралістичні.
Так одна жінка слухала розповідь знайомої про операції на куприку. Дуже докладну розповідь, багату неприємними деталями. Знайома поскаржилася, що тепер операції їй доведеться робити постійно. А через три дні слухачка виявила у себе ті ж симптоми і потрапила на операцію в підсумку. Операцію на куприку довелося робити... І лікар сказав, що можливе повторення операції, таке вже це захворювання.
З давнини відомий «переклад» хвороби. Коли хворобу «переводили» змовою на якусь річ і цю річ передавали іншим людям, щоб хвороба перейшла на них.
«Віднесення» хвороби теж робили — відносили сусідам це частування, щоб віднести зі свого будинку хворобу у сусідський будинок.
Якщо перевести, перекласти і віднести хворобу не було можливості, її «підкладали», — підкидали землю або сіно в чужий двір. Детальніше це описано у Даля, Сахарова, Траугот та інших дослідників народних повір'їв.
Якби у селі хтось прийшов до сусідів, чи на дорозі зустрічній людині взявся б докладно розписувати симптоми своєї хвороби, від нього негайно втекли б. І зробили б всі захисні заходи. Тому що така детальна розповідь ні що інше як той же «переклад» хвороби. Оповідач намагається перекласти свою хворобу на слухача, ось для чого він так натуралістично розписує свої відчуття і страждання. Він хоче віддати хворобу іншому!
Дійсно, вразлива і чутлива людина може захворіти. Наскільки краще стане той, хто докладно скаржився, — це невідомо. Цілком ймовірно, що стане краще. Він виговорився і потай впевнений, що передав своє страждання іншому. А емпатичний слухач може пережити всі симптоми, які йому розписали. Може серйозно захворіти.
Зрозуміти, що людина навмисне деталізує симптоми можна ось за якими ознаками:
- присутній натуралізм в описі. Абсолютно недоречний. Ви просто знайомий, і вам не обов'язково знати, скільки гною відкачали з оповідача і якого кольору був у нього висип на сідницях;
- розповідь надмірно емоційна. Оповідач в особах зображує дійство і каже тужливо, сумно, кістками голосом, немов намагаючись ввести вас в транс, загіпнотизувати;
- про хвороби розповідають там, звідки важко піти. Скажімо, клієнт сів у перукарське крісло і почав розповідати. Або заступив вам дорогу в коридорі установи. Або на вулиці стоїть і не дає пройти. Чи прийшов за якоюсь річчю, стоїть у коридорі і розповідає. Або ви прийшли в гості, а разом з частуваннями слухаєте деталі хвороби. Не штовхати ж хвору людину? Не тікати від неї?
- після детальної розповіді ви відчуваєте себе погано. Можливий початок подібного захворювання. Але найчастіше все обмежується поганим самопочуттям.
Співчувати іншим треба обов'язково. І підтримувати треба в міру сил. Але цим людям треба щось інше: тому вони так барвисто і детально описують те, що пов'язано з хворобою. Саме непотрібні і неприємні подробиці розповідають. Ось це повинно насторожити і змусити згадати про психогігієну.
Нічого образливого немає в тому, щоб щиро сказати: «Я вам співчуваю. Але мені стає погано, коли мені таке розповідають так докладно. Я людина вразлива і потім недобре себе почуваю. А можу і захворіти. Я себе знаю. Тому давайте обійдемося без подробиць. Бажаю вам одужання!».
Й одразу все стане ясно. Якщо оповідач розсердиться, розчарується, почне туманно загрожувати і натякати, стане нити ще сильніше і почне виставляти себе жертвою, треба задуматися про свою безпеку. Побажати здоров'я і відійти на безпечну дистанцію у стосунках. Бо цілком може бути — ви маєте справу з «перекладом».
