Звідки беруться уявні друзі у дітей, і чи треба через це хвилюватися

Приблизно дві третини малюків, від трьох до восьми років, створюють неіснуючих приятелів, які, буває і таке, не щезають аж до пубертатного періоду. Найімовірніше, що це більш характерно для дівчаток. Слід зауважити, що образи вигаданих друзів у дітей залежать від їхньої статі, інформує Ukr.Media.

Дівчатка часто беруть на себе роль вчителів, які за кимось доглядають — тваринами або немовлятами. Хлопчики, навпаки, конструюють образ сильних і знаючих "друзів", які володіють великою могутністю в порівнянні з ними. Відносини з цими приятелями можуть бути як ієрархічними (один домінує, інший — підпорядковується), так і рівноправними (обидва знаходяться на одній "сходинці" і мають однаковий вплив один на одного).

Було проведено дослідження, яке встановило, що існує дві групи несправжніх компаньйонів: ті, яких не можна побачити і персоніфіковані предмети. Левова частка хлопців усвідомлюють, що їхні друзі насправді нереальні, і навіть підкреслюють цей факт у розмові з дорослими. Вигаданий друг приховує створений чадом цілий всесвіт, вражаючий фантазійний світ.

Звідки беруться такі друзі?

Зазвичай, такі приятелі потрібні, щоб отримувати задоволення. Нерідко дітки з яскравою, глибокою уявою відмінно ладнають з іншими, але їх приваблює все, що хоч яким-небудь чином пов'язане з будівництвом повітряних замків.

Дослідження, проведене Стефані Карсон, виявило, що діти наділяють уявних друзів певними якостями з метою задовольнити наступні психологічні потреби, які будуються на теорії самодетермінації:

Потреба в компетенції

У взаєминах з придуманими приятелями дитина часто віддає собі чільну позицію. Відтак, вона може навчати менш компетентного "друга".

Потреба у відносинах

Зв'язки з неіснуючими друзями часом бувають схожі до зв'язків з тими, хто, навпаки, існує.

Потреба в автономії

Іноді за допомогою вигаданої персони діти маніпулюють тим, що відбувається, для того, щоб це контролювати.

Сумніви батьків

У далекому 1945-му році лікар Бенджамін Спок зазначав, що у батьків є привід бити тривогу, якщо у малюка, якому минуло чотири роки, до сих пір має уявних приятелів. Він вважав, що їх наявність показує неадаптованість або брак чогось у дитини.