Ці кілька ознак говорять про те, що ви є поганою матір'ю

Кажуть, що поганих мам не існує. Так і є, адже ви для свого малюка — найпрекрасніша істота у світі. Однак усі ми іноді помиляємося. А у вихованні нової людини помилитися дуже легко. І ось ми вже дивимося на злого замкнутого підлітка і запитуємо себе, як такий міг вирости з милого доброзичливого малюка. Адже він був справжнім сонечком! Так, уся справа, звичайно, у нас самих. Ми самі усе псуємо, причому намагаючись зробити як краще. Ми зібрали найпоширеніші помилки батьків, яких треба усіма силами уникати, інформує Ukr.Media.

Ознаки поганої матері

Ви лаєте дитину за правду

Малюк зробив щось неправильно. Він чесно у цьому зізнався — самотужки або після вашого запитання. Але ви все одно його лаєте, просто за те, що він помилився. Але ж дитина була досить сміливою, щоб зізнатися.

Ви караєте дитину за присутності сторонніх людей

Лаяти дитину на публіці, нехай це навіть не чужі люди, а бабусі і дідусі, брати і сестри, — дуже погана ідея.

Дорікаєте замість того, щоб підтримати

"Ти повинен більше часу приділяти домашній роботі" замість "Ти такий розумник, ти дуже стараєшся. Треба лише докласти трохи більше зусиль".

Ви не проводите час разом

Ви знаходите час на те, щоб поскаржитися на поведінку дитини. Але не замислюєтеся про те, що усі її витівки — лише спосіб привернути до себе увагу. Малюкові просто не вистачає вашого тепла.

Ви не розмовляєте

Ви занадто зайняті роботою, проблемами з керівництвом, вечерею, яка самотужки себе не приготує. Тому у вас немає часу вислухати, як справи у дитини у школі. А якщо й слухаєте, то коментуєте таким чином, що одразу зрозуміло, що ви думками десь далеко від живого спілкування з малюком. Він розуміє, що ви ним нехтуєте.

Не хвалите за досягнення

Боїтеся перехвалити? Не бійтеся. Малюк переміг у конкурсі, впорався з контрольною, помирився з однокласником — є безліч приводів сказати йому, наскільки ви ним пишаєтеся і любите його.

Критикуєте. Завжди критикуєте

Настільки боїтеся перехвалити, що знецінюєте усі досягнення малюка. "Посів друге місце? А міг би перше", "А чому не п'ятірка?", "Міг би й краще постаратися".

Не намагаєтеся зрозуміти дитину

Вам здається, що дитина каже якусь маячню, вигадує щось просто заради вигадки. Ну серйозно, монстри у шафі? Любов до смерті у третьому класі? Однак все ж таки варто зупинитися і спробувати зрозуміти почуття маленької людини. Поставтеся до неї серйозно, дитина на це заслуговує.

Теорія замість практики

Ви розповідаєте, як правильно, але не показуєте. Дитині набагато легше навчитися зав'язувати шнурки або мити посуд, якщо ви почнете робити це разом.

Показуєте поганий приклад

Малюк, наче губка, вбирає вашу манеру поведінки. Сидите за столом, занурившись у смартфон? Гидливо викидаєте овочі з тарілки? Кричите одне на одного? Ну і чому ви хочете, щоб дитина поводилася по-іншому?

Порівнюєте з іншими дітьми

Це взагалі страшний гріх. Потім діти виростають з почуттям, що вони ніколи не зможуть бути настільки ж досконалими, як "син маминої подруги". Ну і навіщо тоді намагатися?

Не даєте вибору

Навіть ілюзія вибору може вирішити багато проблем. Дитина не хоче йти у садок? Запитайте, яку футболку вона хоче туди одягнути. Малюк перемикнеться зі свого "не хочу". Вирішуючи усе за дітей, ми забуваємо запитати, а чого хочуть вони самі. Іноді це виливається навіть у схильність до дрібних крадіжок.

Відкуповуєтеся від дитини

Дорогі іграшки, ґаджети — усе це не для дітей, а для нас. У такий спосіб ми компенсуємо своє почуття провини перед ними за те, що не проводимо достатньо часу зі своїми малюками. Не приділяємо їм ані уваги, ані тепла.

Занадто опікаєте

Водити дитину за руку потрібно, але не постійно. Останнім часом батьки настільки фанатично опікують дітей, що ті ростуть повними інфантилами. Вони не вміють долати труднощі, навіть найменші, тому що раніше завдяки батькам ці самі труднощі до них і не долітали. Дайте дитині можливість припускатися помилок і набивати синці. Адже рано чи пізно з теплиці доведеться випустити.

Використовуєте фізичні покарання

Дітей бити не можна. І лякати биттям теж. Озирніться навколо: нікого у нормальному людському суспільстві не можна бити, навіть якщо дуже хочеться. А вашого малюка можна. Він що, гірший за усіх? Страх — не найкращий метод виховання.

Відмахуєтеся від дитини

Дитина приходить по пораду, а ви кажете у відповідь лише кілька коротких слів. Та ще буркотливим тоном. Вона приходить вдруге — і знову чує ваші буркотливі "Так", "Ні", "Не зараз". Одного разу вона припинить приходити.

До чого це призводить

Наслідки не найкращого підходу до виховання можуть бути дуже довгостроковими:

Відсутність емпатії

Діти поводяться з іншими так само, як поводяться з ними батьки. Ви байдужі? Постійно зайняті? І вони будуть байдужими, інші люди не будуть їх цікавити.

Складнощі з дружбою

Нестача самоповаги, залежна від вашої думки самооцінка, невпевненість у собі або її брат-близнюк нахабство говорять про те, що ви емоційно не вклалися у дитину. А ще про те, що їй буде складно з кимось потоваришувати або побудувати рівні відносини. Вона завжди буде підлаштовуватися під когось іншого, намагаючись вгадати, чого від неї чекають.

Тривожність і депресія

Дослідження показали, що складнощі у відносинах з батьками призводять до розвитку такої ж самої депресії, як у дорослих.

Маргінальна поведінка

Коли дитині не вистачає тепла, живого спілкування, вона розуміє, що не потрібна. Вона почне доводити, що вона теж є важливою, що вона гідна уваги. Методи для цього можуть бути найрізноманітнішими — і схильність до насильства (у тому числі і стосовно себе), і втечі з домівки.