Психологи розповіли, як розлучення батьків відбивається на дітях і їх майбутньому

Сімей, де батьки з якихось причин не змогли жити разом, завжди було чимало. Діти найчастіше залишаються з мамою, а культура здорових відносин з рідним батьком, що живе окремо, в нашій країні практично відсутня. І навіть якщо батько був живий, не був алкоголіком і вів нормальний спосіб життя, розлучення в більшості випадків означало, що він переставав брати участь у вихованні дітей. Розбираємося, як це може відбитися на дитині

Говорити про те, що для всіх дітей відсутність батька має однакове значення, безумовно, не можна. Тут будуть грати роль і ті відносини, які складуться з матір'ю, і ті чоловічі фігури, які дитина буде зустрічати в житті. Говорити можна тільки про можливі, а не обов'язкові наслідки того, що дитина виросла в неповній сім'ї, на її майбутнє. І все ж у багатьох випадках вони будуть мати спільні риси, інформує Ukr.Media.

Основна роль чоловіка в сім'ї — це комунікація із зовнішнім світом, матеріальний фундамент і забезпечення безпеки. Тому відсутність батька часто призводить до того, що дитина росте з відчуттям, що її нікому захистити. На тлі цих переживань формуються невпевненість в собі і проблеми з самооцінкою.

Дитина росте з думкою, що проявлятися і заявляти про себе і свої бажання небезпечно, бо захисту і опори у неї немає. У дорослому віці може спостерігатися підвищена тривожність і зайва недовірливість до людей.

Часто ситуацію погіршують однолітки. І навіть якщо немає відкритих насмішок, нетактовні питання або згадки власних батьків, призводять до постійного внутрішнього напруження для дитини навколо цієї теми. Закрадається глибинне переконання "я гірше інших".

Ще один наслідок — це відчуття знедоленості

Дитяча психіка так влаштована, що вони схильні брати на себе провину за все, що відбувається в сім'ї. Тому підсвідомо присутня думка про те, що це я поганий, і тато мене кинув (а не розійшовся з мамою). "Зі мною щось не так", "Я не гідний", — ось наслідки таких висновків.

У певному віці у дитини прокидається потреба в керівництві та встановленні меж.

Роль батька — стати авторитетом і визначити ті правила, яких слід дотримуватися. Відсутність такої фігури в дитинстві призводить до того, що, дорослішаючи, людина погано переносить будь-яку систему, їй важко підкорятися нормам і правилам, немає навички вбудовуватися в відносини, де необхідно дотримуватися ієрархії. У школі часто виникає проблема з послухом і виконанням вимог, у дорослому житті може виливатися в постійні конфлікти з начальством.

Якщо без батька росте хлопчик, і мама переклала на нього роль чоловіка в сім'ї, то часто транслюються такі установки: «Ти мій захисник, моя опора», «виростеш — будеш про мене піклуватися».

З одного боку, це звалює на дитячі плечі непосильний тягар відповідальності, позбавляючи нормального дитинства, з іншого — формує сценарії, які надалі заважають вибудовувати здорові відносини.

Крім того, для хлопчика батько є прикладом поведінки. Через нього він вчиться вирішувати життєві завдання, ставити цілі, досягати їх, спілкуватися з жінками. Він, свого роду, зразок для наслідування. У відсутності такого зразка хлопчикові доводиться самостійно намацувати свою статеву ідентичність.

Для дівчинки батько — це перший чоловік в її житті, з яким вона зустрічається. Завдання батька — любити і захоплюватися. Саме через батька всередині дівчинки складається відчуття себе, як жінки, і образ чоловіка, з яким вона буде будувати відносини в дорослому житті. Коли батька немає, страждає самооцінка, виникають проблеми з протилежною статтю. Крім того, часто підсвідомо дівчата уникають серйозних відносин, боячись повторити материнський сценарій і залишитися кинутою.

Важливо відзначити, що основний вплив робить навіть не реальний батько, а той образ, який дитина собі складає всередині. Тому якщо мама транслює, яким він був негідником, як негідно себе повів або інші негативні висловлювання про чоловіка, ймовірність психологічних проблем від відсутності батька зростає.