Кохання немає: одна погана ознака, яка все пояснює

Відносини, які тримаються на чому завгодно, але точно не на коханні, інформує Ukr.Media.

Є погана ознака, яка ясно говорить: кохання немає. Ні кохання, ні дружби, ні симпатії. Хоча це все може імітуватися, зображуватись, навіть перед самим собою. Але якщо таке відбувається — кохання немає. Є прихована ненависть, навіть від себе прихована іноді.

Це коли б'ють по хворому місцю. Ми всі іноді один одного б'ємо: словами та вчинками, звісно. Фізичні побої це вже за межею. А сварки у всіх бувають, багато чого образливого можна сказати в запалі та на емоціях. Але той, хто любить, не б'є в живіт, під дих, у найвразливіше місце ніколи не вдарить. Якщо інший переживає болісно свій фізичний недолік, близька людина це добре знає. З нею ж діляться, у неї шукають підтримки та захисту. І якщо вона каже, наприклад: «який ти товстий, дивитись гидко! Не з твоїми ногами носити спідницю! Був би в тебе менший ніс, ти, може, й могла б вважатися симпатичною!» — якщо так каже, то навмисне ранить прямо в м'який живіт, у слабке місце.

Якщо знає, що переслідують фінансові невдачі, які важко переживає інша людина, якщо ця людина зараз залежна і змушена користуватися ресурсом партнера, то б'ють по хворому місцю, нагадуючи про це. «Я тебе годую! Ти невдаха, лузер!», — або «дармоїдка», — не має значення. Важливо, що удари завдають точково у найслабше місце, щоб болючіше було. Знають про ревнощі — ці ревнощі й провокуватимуть, щоб змусити страждати. Знають про сльозливість — доведуть до сліз, а потім назвуть плаксою та істеричкою. І неодмінно з розповідей про минуле вивудять те, чим можна боляче поранити. «Ти ж дочка алкоголіка», «недаремно тебе мати з дому вигнала», «правильно тебе начальник зневажає», — багато чого знає близька людина. І безпомилково завдає ударів у найболючіше і найслабше місце.

Потім можуть вибачитись. Чому б і ні? Відносини навіщось потрібні, корисні, цікаві. І треба вибачитися. Але такі підлі удари забувати не треба. Це маркер, сигнал відсутності кохання. Сигнал ненависті. Прихованої, прихованої навіть від себе ненависті, бажання змусити страждати по-справжньому.

Тож ілюзій бути не повинно. Намір зрозумілий. Якщо нікуди піти, можна тільки не повертатися спиною, закривати живіт, навчитися ухилятися і хитрувати. Не відвертатися. Але це точно не кохання і не дружба. Це як зрада — віроломний удар у спину. Або під дих…