Якось сиділи з подругою і згадували, скільки ромашок обірвали в юності, бажаючи знати, як той чи інший товариш до нас ставиться. А скільки ворожінь ми знали і смішних приворотів: розрізати навпіл яблуко, вкласти в нього записку з ім'ям коханого, зав'язати яблуко ниткою, закопати на городі і чекати. Чого? Любові у відповідь, звичайно ж, інформує Ukr.Media.
Як іронічно зауважила Елізабет Тейлор:
Років двадцять тому мені доводилося виходити заміж за чоловіків, яких нині я не запросила б до себе на обід.
Ми змінюємося, смак формується, приходять прозріння, а з ними — мудрість.
Років із 23-х я ворожити перестала, почала судити з вчинків. І смиренно приймати чужу волю: якщо не любить, то не любить. Не доля значить. І не треба їй чинити опір, треба прийняти її волю.
Подруга каже: "Чоловік із сім'ї не йде, моє куховарство хвалить, дітей любить, квіти на 8 березня дарує. П'є помірно. Не б'є. Які ще потрібні докази, що він мене любить?"
Тисячі людей проживають життя, користуючись повагою лише тому, що ніколи не були поставлені на край прірви.
Рано чи пізно життя саме покаже хто поруч: той, хто любить або той, хто зручно влаштувався.
Декілька ознак, які допоможуть розібратися:
Егоїзм
Олександра та Дмитро одружилися 2 роки тому. І досі перебували в ейфорії медових стосунків. Влаштовували один одному сюрпризи, робили подарунки, планували спільну відпустку.
Якось оголосили штормове попередження. Дощ почав затоплювати вулиці по щиколотку, а потім води взагалі стало по коліна. Транспорт зупинився.
Співчуваючі роботодавці дозволили своїм співробітникам піти раніше. Олександра подзвонила Дмитру: забери мене на машині. А той відповів, що вони з другом уже дві години тому поїхали додому. Викликай таксі.
Але це був справжнісінький дорожній колапс, таксі відмовлялися їздити. Саша перечекала бурю в торговому центрі, а коли той почав закриватися, її запропонував підвезти якийсь бородач на своєму позашляховику, який, як і вона, рятувався від негоди в ТЦ.
"Будь що буде!" — вирішила дівчина. Але бородач виявився порядною людиною і доставив її до дому. Дмитро у цей час уже сьомий сон бачив.
Якщо ти повертаєшся о дев'ятій вечора замість семи і він ще не зателефонував до поліції, значить, любов уже скінчилася. (с) Марлен Дітріх
Гидливість
Багато пар прощають образи і заплющують очі на недоліки один одного, тому що в старості натомість буде кому склянку води подати. Але є жінки, які вже сьорбнули з цієї склянки.
Оксана захворіла. Сильно. Недуга уклала її в ліжко, але час від часу її вивертало навиворіт, плюс висока температура.
Артем, її чоловік, намагався в кімнату не заходити, сидів на кухні і обдзвонював родичів — хто може забрати хвору? Мамо, теща? Усі мають свої справи. Тоді він почав обдзвонювати приватні клініки. І за вельми шокуючу ціну дівчину погодилися госпіталізувати.
"Мені довелося залізти в нашу скарбничку", — сказав Артем Оксані. "Ну ти ж розумієш, що я — чоловік, а не нянька та санітар, я не міг за тобою підтирати"...
Незабаром вони розлучилися.
Відсутність жалості
Мишко захоплювався тим, як добре готує його дружина Аня. Але він жодного разу не запропонував допомогти з важкими пакетами, з'їздити на ринок, помити посуд після того, як Аня стояла біля плити 4 години. Він міг з'їсти все, що вона приготувала на двох. Це також егоїзм.
Якось Аня не витримала і запитала в лоба: "А тобі мене не шкода?"
Мишко почав говорити, що у нього нервова робота, і що він не помітив, щоб в Ані відвалилися руки після того, як вона принесла додому пакет молока та булку хліба. Не треба робити із себе жертву! На служницю у нас грошей немає! Усі заміжні жінки так живуть і ніхто, крім Ані, на таке життя не скаржиться!
Якщо близька людина не виносить вашої слабкості, не прагне вам допомагати, не шкодує, не співчуває — це явний сигнал того, що у стосунках з'явилася тріщина.
Справжнє кохання — не гребе лопатою чужі ресурси, а щедро обдаровує своїми. Віддає все те, що було приховано для себе.
