Як батьки відштовхують своїх дорослих дітей, самі того не помічаючи

Вічна історія. Батьки хочуть зберегти хороші стосунки зі своїми дітьми, які вже виросли. Але діти вже не змушені в усьому бути слухняними, жити поруч і так далі. У них своє життя. І діти змінюються. З ними стає складніше налагоджувати контакт, а хтось взагалі відштовхує своїх дітей від себе, самі того не помічаючи, інформує Ukr.Media.

Покладання великих очікувань

Перший вчинок, це коли батьки покладають на дорослу дитину великі очікування. Навіть вимоги. Часто це може бути пов'язано з сім'єю. Наприклад, часто заходить мова про чоловіка/дружину, дітей. Коли весілля, коли онуки і так далі. А деякі батьки прямо вимагають.

Кажуть: "ми тебе виростили, виховали, ми хочемо побачити онуків, ти зобов'язана/зобов'язаний". Але вимоги бувають різні. Наприклад, не переїжджати в інше місто або країну. Або зворотні вимоги у стосунках, наприклад: "не спілкуйся з цією людиною". Таке буває, коли батьки вперше знайомляться з другою половинкою своєї дитини.

Батьки можуть не помічати, що цими вимогами вони відштовхують себе від своїх же дітей. Адже дитині стає все більш некомфортно спілкуватися з батьками. Їй складно відповідати очікуванням, а іноді й просто слухати такі речі.

Якщо ви не хочете псувати стосунки зі своїми дітьми, то максимум, що ви можете робити, це давати нешкідливі поради. Тобто, не потрібно тиснути, змушувати, маніпулювати. Це життя дитини, і нехай вона робить те, що хоче. Так, у батьків є право голосу, але цей голос має бути приємним, який підтримує, а не критикує і тисне.

Постійне нав'язування себе

Другий вчинок, це постійне нав'язування себе. Наприклад, часті дзвінки.

Розповім історію, яку бачив у реальному житті. Я працював з однією людиною. Бачу, що їй цілий день дзвонить мама, а він ігнорує, іноді навіть скидає. Мені стало цікаво, чому він не бере слухавку, може щось важливе. Тим більше це мама дзвонить, я завжди беру слухавку. Навіть думки немає ігнорувати. Він мені пояснив, що так у нього кожен день. Мама дзвонить постійно. З приводу і без. Говорить про все на світі, але часто критикує його за те, що не бере слухавку і так далі.

І я зрозумів цю людину. У нього своє життя, робота, свої турботи. Суть у тому, що якщо у дитини хороше виховання, то вона буде сама дзвонити і писати. Але треба визнати одну важливу річ. У неї своє життя.

Вона не може цілодобово спілкуватися з батьками. Разів три на тиждень дзвонити один одному, це такий середній варіант. Максимум раз на день, але й тут потрібно не переборщити. Дитину буде відштовхувати те, що їй постійно дзвонять, нав'язуються. Ми цінуємо те, що відбувається рідко. Неможливо цінувати кожен дзвінок, якщо таких по десять на день.

Несподівані візити

Третій вчинок, це несподіваний приїзд у гості. Так люблять робити деякі батьки. Можливо думають, що це хороший хід, щоб зблизитися з дітьми, але ні. Знову ж таки, у них робота, свої справи. А коли приїжджають батьки, то навіть свої особисті вихідні не проходять так, як того сам хочеш.

Звичайно дитина скаже, що хоче бачити батьків. Ніхто не розверне батьків, яких зустрів у себе на порозі. Але дитині доводиться удавати, що вона рада бачити батьків. Такі відчуття всередині починають створювати прірву між батьками і дітьми.

Якщо хочеться зустрітися, то не потрібно робити це насильно, ніхто не отримає від цього задоволення. Найкраще це сказати один раз. Якщо дитина теж має бажання, то при можливості вона запросить у гості або приїде. Потрібно, щоб це відбувалося за взаємною згодою, тільки тоді такі події будуть зміцнювати ваші взаємини, а не псувати.

І, якщо проходить багато часу, і ви все ніяк не можете зустрітися, то потрібно дізнатися у дитини, чому вона не хоче. Можуть усі, можливість є завжди. Але чому немає бажання? Відповідь: "багато роботи" часто відмовка. Потрібно дізнатися справжню причину, і опрацювати це. Поговорити, зрозуміти один одного, знайти рішення.