В одної людини був свій автосервіс. Він цей сервіс створював як Чорничка з "Чіполліно" — по цеглинці. І створив за кілька років відмінну фірму. Величезних прибутків немає, але справа йде. І до співробітників ця людина завжди ставилася добре. По-дружньому. Чесно. Сам автослюсар. Проста відкрита людина, інформує Ukr.Media.
Чесно платив. Роботою не перевантажував. Входив у становище, якщо треба було. Він вважав співробітників друзями, майже ріднею. Сім років разом пропрацювали, разом все створювали.
І прийшов один новий майстер. Працював не дуже, став потихеньку під'юджувати працівників: мовляв, вам мало платять. Умови важкі. Вас обманюють, браття! За три копійки змушують спину гнути. А начальник собі нову машину купив. Вважайте, за ваш рахунок.
Він шипів і шепотів. І вів різні принадні промови, розповідав, що в інших сервісах більше платять. І є халтура, можна на себе працювати. І умови куди кращі. Там все краще.
В підсумку, на подив і прикрість господаря, два слюсарі з цією людиною пішли. Спочатку висловили претензії, вилили невдоволення, а потім пішли шукати кращу долю. Влаштувалися в інший сервіс, який розхвалював цей невдоволений підбурювач. Попрацювали там. Застогнали. Все виявилося зовсім не так прекрасно. Пішли звідти, влаштувалися в інший сервіс. А там виявилося ще гірше.
Загалом, через три місяці ці гордівники та бунтарі прийшли назад до людяного господаря. І принижено просилися на роботу. А добрий господар не знав, що робити. Тому що найняв нових хлопців, промучившись два тижні без важливих співробітників. І брати тих, хто пішов, просто нікуди. Місця зайняті.
І довіри жодної. Тому що той, хто пішов кудись "туди", де все набагато краще, довіри більше не викликає. І ці люди кинули роботу, створили вкрай незручне становище, змусили переживати і нести збитки.
Але головне — місця зайняті. І немає місця для тих, хто пішов. Просто немає, і все.
Може, ми б і не проти з людинолюбних міркувань прийняти тих, хто пішов, назад. Тільки нікуди. Немає місця. Його зайняли інші люди. І на роботі, і в нашому серці, — таке може статися. Тому що життя триває. А природа не терпить порожнечі.
Даремно ті, хто пішов, вважають, що все залишилося як раніше. Може, по доброті й великодушності їх би і прийняли назад. Але місця немає. Місце зайняте. Ось про це треба подумати тим, хто йде "туди", де краще. Йде з обвинуваченнями і невдоволенням.
А потім хоче повернутися, але вже нікуди. Як цим слюсарям, які лають того, хто їх, дорослих чоловіків, "зманив". І тиняються з однієї роботи на іншу, розповідаючи один одному, що є, є ідеальна робота! А ця погана!
Але знайти краще поки не можуть...
