Один психолог сказав: «За кожної можливості — беріть свою дитину за руку! Пройде зовсім небагато часу, і вона взагалі перестане простягати вам свою долоньку!», інформує Ukr.Media.
Все, що ми робимо в житті наших дітей, повертається сторицею. Якщо дитина росте в довірі — вона теж вчиться довіряти іншим, якщо малюка люблять і підтримують, він сам стає уважним і турботливим.
Але є страшні помилки, які дорослі роблять під впливом гніву або байдужості, не подумавши, чим це може обернутися в маленькій дитячій душі...
Ми дуже сильно ображаємо наших дітей, коли:
Не розуміємо
Років у 13 я закохалася. Женька був відмінником — самовдоволеним і єхидним. Але мені здавалося, що він — ідеал. Однак ідеал зовсім не звертав на мене жодної уваги, і я плакала. А мама, намагаючись мене втішити, несла повну нісенітницю: «Та ти що! Це так несерйозно. Через рік усе минеться!» А мені зовсім не хотілося, щоб мій стан закоханості проходив.
Потім я побачила цю ж картинку у житті:
- Мамо, я люблю Катю!
- Ой, не смішіть. Таких Кать у тебе буде мільйон!..
- І чому ви, батьки, все заздалегідь за нас знаєте?
Не підтримуємо
Маленький Карузо прибіг зі школи в сльозах: «Мамо! Учитель співу сказав, що в мене голос — наче вітер у трубі завиває!». «Ну, що ти, синку! Не слухай нікого. Ти співаєш як найпрекрасніший соловей у світі. Я це точно знаю!» Страшно подумати, що світ міг би ніколи не почути великого тенора, якби не ця мудра жінка. Постійно кажіть своїм дітям: «Ти можеш! Ти з цим впораєшся!» — це дуже окрилює.
Порівнюємо з іншими дітьми
«Подивись, яка Софійка — чистенька і акуратна. Не те, що ти — порося!» Здається, знайомо? Одного не можу зрозуміти: чого хочуть досягти матусі, промовляючи ці слова? Крім ненависті до Софійки, тут важко викликати інші емоції...
Насміхаємося
Ми з маленькою сестричкою зайшли до магазину. Сестрі було 3 роки, її обличчя було розмальоване плямами зеленки: підхопила вітрянку. Продавчині, яким не було чим себе зайняти, розвернулися в наш бік і захихотіли: «Ой, яка красуня до нас прийшла! Ви тільки погляньте!» Мені в голову прийшла лише одна думка: де б поблизу взяти палицю і відлупцювати їх?..
Ображаємо словами та вчинками
У 8-му класі я вважала себе цілком дорослою та самостійною дівчиною. Одного разу ми засиділися з татом над геометрією, яку мій мозок наглухо відмовлявся розуміти. І тоді тато спересердя шльопнув мене... по потилиці! Було не стільки боляче, скільки неймовірно образливо! Я довго з ним не розмовляла. А він не міг зрозуміти, що вже так сильно мене зачепило...
Кричимо і лютуємо
Пам'ятаю моя сусідка, виснажена хниканням свого малюка, схопила його і почала трясти й кричати: «Якого чорта тобі ще треба?» Ніколи не забуду величезні, сині, повні жаху очі малюка, який не розумів, що відбувається. Здається, їй самій потім було дуже соромно...
Ігноруємо!
І, повірте, це найстрашніше. Японський вчений продемонстрував усьому світу дослід з рослинами. Три однакові зернятка були посаджені в три баночки. Щоранку, проходячи повз першу банку, вчений вітався з паростком і говорив йому ласкаві слова. Перед другою банкою він кричав і обзивав рослину образливими словами.
Третій паросток він просто ігнорував: не глядячи, проходив повз. Неважко здогадатися, що сталося з паростками через місяць. Перший колосився соковитим зеленим кольором на всю ширину підвіконня. Другий цілком висох. А третій — загнив! Діти теж подібні до зелених паростків: батьки з роками пожинають лише те, що зростили самі!
А тепер відведіть погляд від монітора і уявіть вашого малюка. Ось він стискає пухкі кулачки, кумедно морщить ніс і посміхається на всю ширину свого беззубого рота. І у відповідь у ваших грудях розгортається щось велике і ніжне. Цей малюк любить вас безумовно: в будь-якому настрої, з будь-якими подарунками, просто тому, що ви — його мама або тато! І за одну цю посмішку ви віддасте все на світі!
Пам'ятайте про це якомога частіше і любіть своїх дітей!
