Що не варто говорити на побаченні, якщо не хочете, щоб усе пішло шкереберть

Побачення — це ж не співбесіда в банк, правда ж? Але іноді ми так нервуємо, що починаємо сипати шаблонними фразами або ставити незручні запитання, не помічаючи, як атмосфера стає напруженою, а людина навпроти — відстороненою, інформує Ukr.Media.

Психологи, я не раз чули історії, як чудовий вечір закінчувався ніяковим мовчанням через… кілька необережних фраз. І ось ті «пастки», яких краще уникати.

«Ким ти працюєш? А де вчився? А де живеш?»

Знайомо?

Це — набір стандартних запитань, які ми ставимо автоматично. Але вони звучать як анкетування. Людина починає відповідати як на резюме: сухо, лаконічно, без емоцій.

Краще запитайте:

«Чим ти можеш займатись годинами й не помічати часу?»
Таке питання розкриває людину зсередини — її захоплення, ритм життя, характер. І звучить тепліше.

«А чому ти досі один/одна?»

Ой. Це звучить як докір або навіть звинувачення. І майже завжди викликає напругу.

Хтось замкнеться, хтось почне виправдовуватись. У будь-якому випадку — це не допоможе ближче познайомитись.

Натомість спробуйте:

«У тебе є улюблений тип вечора з кимось поруч?»

Таке питання дає змогу фантазувати, посміятися й не копати минуле.

«А скільки ти заробляєш?»

Навіть якщо ви питаєте це з інтересу, не з користі — звучить це однаково насторожуюче. Людина може подумати, що її оцінюють за гаманцем.

Замість цього:

«Які країни ти мрієш відвідати?»

Таке запитання відкриває внутрішній світ і цілі. А мрії багато розкажуть про людину — без цифр.

«Скільки в тебе було партнерів?», «Ти хочеш дітей?»

Давайте чесно — це не для першої (й навіть не для другої) зустрічі. Такі питання ставлять людину в кут, і вона не знає, чи відповідати щиро, чи тікати.

Натомість просто будьте відкритими.

Розкажіть щось веселе зі свого життя — історії завжди краще «вибивають» щирість, ніж прямі запитання.

І ще одна порада: не переборщіть із «допитом»

Є чудове правило: 30% питань, 70% — коментарів, історій, емоцій.
Підхоплюйте репліки людини, діліться схожими випадками — і розмова піде як танець, а не як допит у дільниці.

Побачення — це гра, а не перевірка. Тепло, легкість і трохи гумору — ось усе, що потрібно, щоб побудувати контакт. А решта — прийде сама собою, якщо не заважати їй своїм страхом.