Що робити, якщо дитина гризе ручки та олівці?

Проблема не лише в тому, що «поїдання» письмового приладдя — ознака стресу, а й у тому, що ручки та олівці, найімовірніше, не надто чисті й не призначені для того, щоб опинятися в дитини в роті.

Син пішов у перший клас, і це якийсь жах. Вчиться він на відмінно, але постійно нервує і буквально з'їдає все письмове приладдя. Зовсім незрозуміло, чому він це робить, сам він відповісти на це запитання не може. Як його відучити?

Якщо дитина гризе ручки та олівці, це означає, що вона зазнає емоційного навантаження і їй необхідно допомогти заспокоїти нервову систему. Лаяти її за таку поведінку не варто: це тільки поглибить стрес і загострить проблему.

У молодшому шкільному віці в дитини дуже багато завдань, і вона зазнає не тільки інтелектуальних, а й емоційних навантажень. Їй потрібно адаптуватися до нового соціального оточення, до ролі ученика, налагодити стосунки й дружбу в колективі. Потрібно звикнути до змін у родинних взаєминах. З початком шкільного життя дуже часто перешкодою у стосунках між дитиною та батьками стають домашні завдання, які, звичайно ж, призводять до зміни структури взаємодії «батьки — дитина».

У період адаптації до шкільного життя в дитини навіть за найсприятливішої ситуації є багато причин для перенапруження. Ситуація ускладнюється, якщо є додаткові джерела стресу: наприклад, народження молодших братів чи сестер, переїзд, конфліктні стосунки між батьками, надміру суворий вчитель, схильний до критики.

Щоб допомогти дитині заспокоїти нервову систему, необхідно насамперед проаналізувати свій емоційний стан. Не можна забувати, що стан батьків безпосередньо впливає на стан дитини: діти чудово вміють зчитувати наші емоції. Вам буде дуже важко допомогти їй впоратися зі стресом, якщо самі ви перебуваєте в постійній напрузі.

Вирішувати проблему з ручками та олівцями можна двома шляхами.

Перший — це набір конкретних дій, які допоможуть переспрямувати звичку. Наприклад, ви можете надівати на олівці та ручки спеціальні силіконові накладки-«гризунці». Вони безпечні для зубів і задовольняють оральну потребу дитини гігієнічнішим способом. Такий метод є м'яким та прийнятним, адже він не карає, а лише створює фізичну перешкоду або пропонує безпечну альтернативу. Це можна розглядати як тимчасовий допоміжний засіб, поки триває робота з основною причиною — стресом.

Другий — глибший. Варто розуміти, що навіть якщо вам вдасться відучити гризти ручки та олівці, внутрішня напруга шукатиме інший вихід. Якщо ви хочете з'ясувати причину, вам необхідно проаналізувати ситуацію. На допомогу батькам, які бажають навчити дитину розслаблятися і зменшувати стрес є різноманітні медитації та техніки релаксації для дітей. У цьому може допомогти книга Еліне Снел «Я спокійний і уважний, як жабеня», метод прогресивної релаксації за Джекобсоном, а також різноманітні дихальні практики.

Важливо виділяти дитині час на вільну діяльність, коли на неї не тиснуть уроки чи домашні справи, час для «байдикування» і відновлення сил.

Чудова терапія — щира розмова з дитиною. Але лише така, після якої ви не починаєте читати нотації чи дратуватися через дитячу слабкість. Це має бути саме підтримлива довірлива бесіда.

Якщо ситуація погіршується і дитина з'їдає олівці, як то кажуть, дощенту, варто звернутися з цією проблемою до психолога й отримати більш індивідуальні рекомендації, які підійдуть саме вам.