Спіткнулися на вулиці, сказали дурницю на зборах, а потім увесь вечір прокручуєте це в голові? Психологи перевірили такі ситуації дослідами. Виявилося, що ми надто суворо судимо себе, надто добре думаємо про чуже життя і погано вгадуємо, про що шкодуватимемо і якими станемо через роки.
Вас помічають удвічі менше людей, ніж вам здається
У 2000 році психолог Томас Гілович із колегами з Корнельського університету поставив простий дослід. Студенту давали вдягнути футболку з великим портретом співака, у якій більшість його однолітків посоромилася б вийти на люди. У ній він ненадовго заходив до кімнати, де інші студенти заповнювали анкети, і його одразу виводили. Потім його питали, скільки людей у кімнаті запам’ятали, хто в нього на футболці.
Ті, хто був у цій футболці, називали рівно вдвічі більше людей, ніж насправді запам’ятали портрет. Причому так само помилялися й ті, кому футболка подобалася. Людина так зосереджена на своєму вбранні, що їй здається, ніби його розглядають і інші.
Так само ми помиляємося і з промахами. В іншому досліді Гіловича з колегами студенти розв’язували дуже складні задачі на очах у спостерігача і впоралися лише з кількома. Вони очікували, що їх вважатимуть менш розумними. Спостерігач же після провалу оцінив їхній розум не нижче, ніж до початку завдання, бо бачив, що задачі складні.
Тому, якщо ви спіткнулися на людях або сказали щось недоречне, помітять це менше людей, ніж вам здається, і засудять м’якше.
Чуже життя здається щасливішим, бо погане люди ховають
У 2011 році психологи зі Стенфордського університету розпитали першокурсників про їхні нещодавні переживання. Виявилося, що неприємне (сварку з другом, тугу за домом, погану оцінку) студенти набагато частіше переживали на самоті й ховали від оточення, ніж приємне. І більше ніж про третину неприємних випадків потім нікому не розповідали.
Тому, коли студентів попросили вгадати, як часто таке буває в їхніх однолітків, неприємне вони недооцінили. Їм здавалося, що сваряться і сумують інші набагато рідше, ніж це було насправді. А от радість інших оцінювали майже точно. Помилялися навіть близькі друзі. Вони не бачили, коли людині погано, якщо вона це приховувала.
Ті, хто думав, що неприємності трапляються в інших рідко, частіше почувалися самотніми і були менше задоволені життям. Це варто згадати, коли гортаєте чужі фото з відпустки та свят. Викладають зазвичай хороші хвилини, а погані залишаються за кадром.
Помиляються всі, а дрібний промах може навіть додати симпатії
Один психолог розповідав, як купив мамі дорогий квиток на літак за кордон. Уже після оплати він зрозумів, що переплутав червень із липнем, хоча завжди все перевіряє по кілька разів. Квиток не можна було повернути, і гроші пропали. Помиляються й найобережніші.
Невелика помилка може навіть додати симпатії. У 1966 році психолог Елліот Аронсон дав студентам послухати запис відбору на студентську вікторину. Сильний кандидат відповідав правильно майже на всі запитання, середній — приблизно на третину. У частині записів наприкінці було чути, як кандидат перекидає чашку кави і вибачається. Сильний кандидат після цього подобався слухачам більше, ніж на записі без промаху. Аронсон пояснював це тим, що промах робить надто ідеальну людину ближчою і людянішою. А от середньому та сама кава лише зашкодила.
Тож дрібний промах людини, яка загалом добре знає свою справу, оточення пробачить легко.
З часом більше шкодують про те, чого не зробили
Багато хто відкладає важливе до кращих часів, коли буде більше грошей, сил або свободи. Гілович і його колега Вікторія Медвек у 1995 році зібрали результати опитувань, у яких людей питали, про що вони шкодують. Якщо згадувати останній тиждень, то все, про що ми шкодуємо, ділиться приблизно порівну на «зробив дарма» і «не наважився». А якщо озирнутися на все життя, 84% опитаних більше шкодують про незроблене.
Найчастіше шкодують про те, що впустили можливість вчитися, не скористалися нагодою, мало часу провели з близькими та друзями. А зі зробленого найчастіше шкодують про те, що вчинили згарячу, не подумавши. Помилку людина з часом виправляє, пояснює собі або знаходить у ній плюс. А те, чого ми не зробили, з роками здається напрочуд легким (ніби тоді нам нічого не заважало), і тому ми шкодуємо про нього набагато довше.
І ще одна деталь із тих опитувань. Ніхто не пошкодував про час, витрачений на те, щоб навчитися якоїсь справи, або на захоплення, навіть якщо давно його покинув. Тож, судячи з цих опитувань, рішення піти на курси, про які ви думаєте вже третій рік, не з тих, про які потім шкодують.
Через 10 років ви будете іншою людиною, хоча зараз у це не віриться
Згадайте, якими ви були 10 років тому, що любили і що вважали важливим. Найімовірніше, ви скажете, що відтоді сильно змінилися. А тепер уявіть себе через 10 років. Більшість людей думає, що зміниться набагато менше.
Психолог із Гарварду Деніел Гілберт разом із колегами перевірив це, опитавши понад 19 тисяч людей віком від 18 до 68 років. Люди будь-якого віку вважали, що за минулі десять років їхній характер, цінності та смаки сильно змінилися, а за наступні десять зміняться мало. З віком ця помилка слабшає, але є й у людей за 50.
Може, люди просто перебільшують, як сильно змінилися в минулому? Це теж перевірили. Наскільки насправді змінюється характер, учені звірили з іншим опитуванням, де одних і тих самих людей перевіряли з різницею в 10 років. Там зміни виявилися майже такими ж великими, якими їх згадують. Отже, помиляється саме прогноз на майбутнє.
Найнаочніше це видно на музиці. Учасників запитали, скільки вони готові заплатити зараз за квиток на концерт свого нинішнього улюбленого гурту, який відбудеться через 10 років. Інших запитали про концерт гурту, який вони любили 10 років тому, якщо той виступить уже наступного тижня. За перший квиток давали в середньому на 60% більше. Люди впевнені, що нинішній улюблений гурт залишиться улюбленим, хоча попередній за 10 років перестав подобатися.
Тому «я такий, мене не переробиш» — швидше помилка прогнозу, ніж правда. Смаки, захоплення і те, що здається важливим, найімовірніше, ще зміняться, навіть якщо зараз у це важко повірити.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!