Ти на гачку, або як розпізнати маніпуляцію і що можна із цим зробити

• «А я думав, ми друзі...»
• «Нічого мені від тебе не треба, сама впораюся...»
• «Якщо ти мене кохаєш, то зробиш це для мене...»
• «Ця модель краща, але бачу, що вона задорога для вас...»

Як часто в житті ми стикаємося з подібним? Нерідко.

Усе це — варіанти маніпуляцій. Їхня суть у тому, щоб змусити нас робити те, чого ми не хотіли й не збиралися. І зробити це приховано. Маніпулятору важливо натиснути на певні кнопки в нашій душі, щоб досягти бажаного, але щоб при цьому ми вирішили, що самі ухвалили це рішення.

Варто розуміти, що часто люди маніпулюють несвідомо — це просто звичний для них спосіб комунікації, засвоєний ще в дитинстві, і вони можуть щиро не усвідомлювати, що завдають шкоди. У підсумку виникає двоїсте відчуття: ніби й причепитися нема до чого, проте залишається неприємний осад.

Є якесь неясне відчуття, що щось не так, але що саме — незрозуміло. Незрозуміло: те, що відбувається, — це нормально чи це маніпуляція? На що спиратися? А тим паче залишається загадкою, як реагувати й поводитися в подібних ситуаціях.

Отже, оскільки маніпулятору важливо викликати в нас певні почуття, щоб отримати своє, то на них і спиратимемося насамперед. Узагалі, помічати свої почуття корисно, адже вони і є нашою сигнальною системою. Завдяки емоційній реакції на події ми орієнтуємося в тому, що відбувається. Тому у випадку з маніпуляцією — це наш головний інструмент.

Як же зрозуміти, що хтось намагається нами маніпулювати?

За почуттям сорому й провини. Це одна з найпопулярніших реакцій на маніпуляції. Звісно, іноді винні ми, якщо вчинили щось погане. Але основна відмінність маніпуляції в тому, що це почуття провокують у нас штучно, щоб змусити щось зробити всупереч нашій волі. Наприклад:

• «Ось... ти там веселишся з друзями, а я тут сама з маленькою дитиною, і присісти ніколи»;
• «Ось не дзвониш мені, не приїжджаєш, помру — навіть і не знатимеш».

За почуттям розгубленості. Часто в момент маніпуляцій ми «зависаємо». Це схоже на те, якби на старенькому комп'ютері хтось спробував запустити новомодну іграшку. Процесор крекче, скрипить, намагається, але нічого не вдається. Так і в нас: з'являється внутрішнє запитання «щооооо?!» і цілковите нерозуміння того, що відбувається.

За почуттям злості. Адже саме воно часто сигналізує про грубе порушення кордонів, вторгнення на особисту територію.

За відчуттям, що вас використали. Після спілкування з людиною залишається враження, що вона отримала, що хотіла, а ми залишаємося в програші. Ми почуваємося обдуреними й переможеними. Як той ведмідь із вершками та корінцями. Ба більше, ми не лише зробили те, чого не хотіли, та ще й жодного задоволення не отримали. З'являється відчуття, що нас цинічно використали у власних цілях. Брррррр.

За почуттям тривоги. Часто маніпулятори вдаються до прийому обмеження часу. Вони тиснуть на те, що зовсім немає часу на роздуми, рішення потрібно ухвалювати терміново.

За страхом бути відкинутим або страхом негативної оцінки. Це з розряду:

• «Я був про тебе кращої думки»;
• «Якщо ти не припиниш так поводитися, я тебе не любитиму» (це часто звернено до дітей).

За почуттям жалю. Також нерідкий спосіб отримати бажане — розжалобити співрозмовника, пробудити бажання врятувати бідолаху-маніпулятора:

• «Ми самі не місцеві, допоможіть, хто чим може»;
• «Ааа! Я не встигаю зі звітом. Начальник мене вб'є! Або звільнить! Краще б убив — я не можу залишитися без роботи, дітей нічим буде годувати».

Що робити

Маніпуляція — це ніщо інше, як проламування наших особистих кордонів. То що завадить маніпулятору захопити нашу територію? Знання себе, своїх кордонів і вміння їх обстоювати.

Ми знаємо свої кордони, коли розуміємо, чого хочемо, а чого ні, що для нас прийнятно, а що — неприпустимо, на що маємо право, а на що ні, де наша відповідальність, а де вже чужа (тоді нас не вдасться спіймати на почутті провини).

Наприклад, ми знаємо, що маємо повне право отримати певну послугу за ці гроші й вимагати надання її сповна. І в нас є таке саме право не робити того, чого ми не хочемо й не повинні. Почуття підкажуть про те, що кордони порушують.

Що ж до обстоювання кордонів, то воно зводиться до того, щоб вільно відмовляти й окреслювати те, що є неприйнятним. Це про вміння зупиняти й говорити тверде "ні", не боячись цього.

Звісно, це лише звучить просто. На практиці сказати "ні", особливо близькій людині, буває неймовірно важко. Це навичка, яка потребує тренування і сміливості, але вона є вирішальною для здорових стосунків.

Як сказати? Варіантів безліч:

• «мені це не підходить»;
• «ми так не домовлялися»;
• «я не буду цього робити», просто «ні».

Що робити, коли вами намагаються маніпулювати:

• Спиратися на домовленості, яких досягли раніше;
• З'ясовувати справжню мету співрозмовника: «Чи правильно я розумію, що ви хочете, щоб я...?»;
• У разі тиску дистанціюватися. Не поспішати з ухваленням рішення і брати паузу, щоб подумати.

Слухайте себе і жодні маніпулятори вам не страшні.