Трохи кумедно спостерігати, як економісти беруться препарувати кохання. Ніби хтось намагається нарізати воду ножем. Але двоє дослідників з Університету Вірджинії, Леора Фрідберг і Стівен Стерн, зробили саме це: взяли дані понад чотирьох тисяч пар і спробували вивести формулу розлучення. Шукали не в зрадах і не в порожніх банківських рахунках, а в двох специфічних запитаннях.

Перше звучало доволі жорстко: «Наскільки ви щасливі у своєму шлюбі порівняно з тим, якби ви не були в ньому?».

Якщо людина відмічає варіант «значно краще без партнера», фінал очевидний. Як колись влучно підмітила психотерапевтка Еббі Родман, люди у щасливому шлюбі взагалі не ставлять собі питання, чи щасливі вони. Вони просто живуть. Якщо ти щоранку запитуєш себе «а чи не краще мені розійтися?», відповідь, найімовірніше, вже є.

Але вся суть ховалася в другому пункті анкети: «Як, на вашу думку, відповів би на це запитання ваш коханий?».

Це та сама стадія, коли ви ділите одну ванну і один рахунок за комуналку, але ментально існуєте в паралельних реальностях.

Дослідники перевірили статус цих родин через шість років.

Середній рівень розлучень по всій вибірці складав близько 7,3%. Цікаво, що найміцнішими виявилися пари, де обидва самовпевнено вважали: «без мене йому/їй буде значно гірше». Рівень розривів там впав до мізерних 4,8%. А пари, які не вгадали почуття партнера, розлучаються на 13-14% частіше.

Найвищі шанси опинитися в суді з поділом майна мають ті, хто щиро вірить, що партнер усім задоволений, тоді як той насправді тихо лізе на стіну. Ти думаєш, що вдома затишна стабільність, а людина поруч просто втомилася пояснювати, що їй погано, і подумки вже збирає речі.

Ця статистика натякає на одну неприємну річ: шлюби часто руйнуються в тиші. Просто в якийсь момент хтось один перестає помічати, що відбувається з іншим, зручно приймаючи свою версію реальності за єдино можливу.