Що робити батькам, коли дитина заявляє: «Я не можу, зроби ти»

Коли в малюка щось не виходить, він часто каже: «Я не можу, зроби ти». І тоді турботлива мама зазвичай стрімголов мчить рятувати ситуацію.

Проте якщо повсякчас робити все за неї, згодом це сакраментальне «я не можу» лунатиме з вуст дитини навіть тоді, коли вона ще й не намагалася нічого зробити.

Цією зручною відмовкою діти користуються в будь-якому віці, щойно опановують мову. Найкраща відповідь на таку фразу: «Зроби так, як можеш».

— Я не можу натягнути рукавичку!
— Ти ж навіть не спробував.

— Ну не можу я!
— А чи можеш ти взяти рукавичку в одну руку і просунути в неї іншу?

— Спробую.
— Ось бачиш, усе чудово виходить.

Це лише крихітний приклад того, як діє своєрідна «протиотрута» від дитячого «не можу».

Звісно, нам часто значно простіше і швидше зробити все самим. Але на мить замисліться: зробите замість малюка раз, другий, третій — і його бажання діяти самостійно просто атрофується. А перевчити дитину буде вже набагато складніше.

— Чому ти не поклав свої іграшки на місця?
— Я не можу!

— А ти можеш взяти ось цю машинку і віднести в коробку для машинок?
— Можу.

— А можеш зібрати всі деталі конструктора одну за одною в цей ящик?
— Можу. Але я не хочу! Їх занадто багато!

— А хочеш, я тобі допоможу?
— Так!
— Тоді давай позмагаємось: хто швидше?

Тобто дитяче «я не можу» — це не кінець світу, а лише чудовий привід розбити одне велике завдання на безліч дрібних кроків, здолати які значно простіше, ніж здається на перший погляд. Тут важливо не тиснути, не ламати через коліно, а лагідно підбадьорювати й скеровувати.

Спробуйте, і ви здивуєтеся, наскільки легше стане реагувати на чергове дитяче «не виходить». Вас більше не буде це так дратувати, якщо ви візьмете за звичку подрібнювати проблему на кілька мікрозавдань.

До речі, цей метод працює не лише з дітьми. Застосовуйте його і у власному житті, щоразу, коли ловите себе на думці: «Я не можу» або «У мене нічого не вийде».