Масовий голод, а не забруднення навколишнього середовища і проникаюча радіація, стане головним наслідком будь-якого локального ядерного конфлікту на Землі. До такого висновку прийшли дослідники з міжнародних організацій Лікарі світу за запобігання ядерної війни (IPPNW) і Лікарі за соціальну відповідальність (PSR), які спробували (pdf) прорахувати наслідки ймовірного ядерного конфлікту між Індією та Пакистаном, що мають давні територіальні суперечки.
За оцінкою фахівців, у разі масованого нанесення Індією і Пакистаном ядерних ударів по території один одного почнеться поступове зниження виробництва сільськогосподарських культур. Як наслідок, вартість продуктів харчування значно виросте і стане недоступною для більшої кількості людей. У результаті цього у всьому світі від голоду страждатимуть більше двох мільярдів чоловік (з яких 1,3 мільярда ─ в Китаї) проти 850 мільйонів голодуючих сьогодні.
Згідно з дослідженням, після застосування ядерної зброї разом з гарячим повітрям у верхні шари атмосфери почне підніматися сажа, яка подолає шар хмар і затулить сонце. Це призведе до похолодання, причому не тільки в зоні конфлікту, і, як наслідок, зниження врожайності протягом щонайменше десяти років після застосування ядерної зброї.
Так, після обміну ядерними ударами між Індією і Пакистаном вирощування зернових культур в США знизиться в середньому на десять відсотків за десять років. Найбільший спад ─ близько 20 відсотків ─ доведеться на п'ятий рік після війни. Виробництво сої також знизиться на 20 відсотків до п'ятого року. При цьому в Китаї вирощування рису в перші чотири роки скоротиться на 21 відсоток і в середньому ще на десять відсотків у наступні шість років.
Вирощування пшениці в Китаї в перший рік після локальної ядерної війни скоротиться на 50 відсотків і в середньому на 31 відсоток за десять років. Скорочення обсягів вирощування сільгоспкультур розраховане до поточного рівня. Річне зниження вирощування зернових культур на 20 відсотків, за підрахунками IPPNW, призведе до зростання цін на них у світі в середньому на 19,7 відсотка. При цьому вартість зерна в Східній Азії збільшиться на 21,4 відсотка, а в Південній Азії ─ на 31,6 відсотка.
При цьому загальне зниження виробництва зернових у світі на 40 відсотків призведе до зростання їх вартості в середньому на 98,7 відсотка. При цьому в Південній Азії вартість зернових збільшиться на 140,6 відсотка. У розрізі по країнах найбільше зростання цін буде зафіксовано в Індії ─ 159,6 відсотка. Таке збільшення цін на продукти харчування зробить їх недоступними для покупки більшому числу людей, що і послужить причиною масового голоду.
Розрахунок зростання цін заснований на помірному сценарії ; реально передбачити такі зміни можливості немає. Наприклад, під час голоду в Бенгалії ( під час нього загинули три мільйони чоловік) в 1943 році виробництво зернових скоротилося всього на п'ять відсотків порівняно з середнім показником за попередні п'ять років. Однак японська окупація Бірми, історично поставляла сільгосппродукцію Бенгалії, призвела до дефіциту продовольства і до п'ятикратного зростання цін на рис.
Передбачити кількість загиблих від наслідків ядерного конфлікту між Індією та Пакистаном дослідники не беруться. Крім голоду люди також будуть гинути від поширення різних інфекційних захворювань у регіоні. З причин, не пов'язаних з голодом і безпосередніми наслідками застосування ядерної зброї (забруднення повітря, радіація, зміна клімату) в усьому світі можуть загинути кілька сотень мільйонів чоловік.
У дослідженні IPPNW не пояснюється, з якої причини гіпотетичний ядерний конфлікт Індії та Пакистану обмежений саме локальним рівнем. Cогласно багатьом теоріям ядерних конфліктів, локальні ядерні війни можуть швидко змінювати масштаб переростаючи у світові.
Вперше дослідження « Ядерний голод : мільярд чоловік під загрозою? » було опубліковано у квітні 2012 року. Тоді дослідники вважали, що через локальний ядерний конфлікт між Індією та Пакистаном число голодуючих збільшиться до мільярда осіб. Нове дослідження «Ядерний голод : два мільярди людей під загрозою? » уточнило розрахунки щодо зниження обсягів вирощування сільськогосподарських культур
