Насправді вже давно відомо будову людського мозку, базові принципи його роботи, але при цьому ні один вчений не може пояснити, чому дві, здавалося б, абсолютно однакових людини, сприймають навколишній світ по-різному, по-різному їх мозок віддає сигнали, будує образи, обробляє зовнішню інформацію.
Коли мова заходить про можливості людського мозку, в пам'яті спливають уривки знань, вирваних з науково-популярних статей про те, що наш мозок використовується лише на 20%, що нема нічого неможливого для людини з інтелектом і тому подібні вислови. Всупереч обивательським розмов про величину об'єму головного мозку, розум зовсім не залежить від високого ступеня цього параметра. Вся справа в кількості звивин, які можуть формуватися до глибокої старості.
