До недавнього часу нейробіологи мало знали про те, як виглядає меланхолія з наукової точки зору. Було відомо, що частина головного мозку - мигдалеподібне тіло - якимось чином в цьому процесі задіяна, але сканування мозку було недостатньо швидким, щоб зареєструвати, що там відбувалося під час моментальних флуктуацій емоційного стану, інформує UkrMedia.
Це змінилося, коли команда дослідників з Каліфорнійського університету попросила ретельно стежити за своїм настроєм 21 хворого на епілепсію. Кожного учасника випробовування заздалегідь забезпечили маленькими проводками, які відслідковували електричну активність головного мозку. Це допомогло визначити, які картини активності пов'язані з мозковою діяльністю, а які - з настроєм. У роботі, опублікованій в журналі Cell, команда описала несподівану знахідку.
У більшості учасників спостерігався зв'язок між сумом і конкретним нейронним ланцюгом, що з'єднує мигдалеподібне тіло, пов'язане з емоційними флуктуаціями і гіппокампом, який допомагає зберігати спогади.
За словами вченого Вікааса Сохала, зв'язок між сумом і пам'яттю про погані події з життя людини має сенс. Тим не менш, вчені поки не підтвердили, що саме це і відбувається в спостережуваному ними процесі. Більше того, поки не ясно, що викликає смуток: зв'язок між емоцією і спогадом або навпаки.
Однак Сохал сподівається, що нове відкриття дасть людям деяке заспокоєння, так як допоможе їм краще зрозуміти, що відбувається з ними, коли вони сумують.
Мені, як психіатру, дуже хочеться мати можливість просто сказати пацієнтові: "Я знаю, що у вашому мозку дещо відбувається, коли ви засмучені", - говорить Сохал.
