Дані марсохода «Кьюріосіті» показали, що осадові породи в кратері Ґейл мають дуже пористу структуру. Такий результат став несподіванкою для вчених, адже минулі оцінки показували, що щільність грунту у цьому районі повинна бути набагато вищою. Як повідомляється в журналі Science, відкриття дозволяє пролити світло на утворення гори Шарпа, що знаходиться в центрі кратера Ґейл, інформує Ukr.Media.
Ровер «Кьюріосіті» приземлився на поверхню Марса у 2012 році. Його головне завдання - збір відомостей про клімат і геологію Червоної планети. З моменту приземлення в кратері Ґейл марсохід рухався у сторону підніжжя гори Шарпа, яка являє собою центральну височину кратера, покриту величезною товщею еродованих шарів осадових порід. Раніше вчені припускали, що колись кратер був повністю заповнений осадовими породами, які згодом утворили вершину гори Шарпа. Однак нові дані говорять на користь того, що гора Шарпа спочатку була приблизно такою ж, якою ми її бачимо сьогодні.
Вчені виміряли щільність осадових порід під ровером «Кьюріосіті» за допомогою аналізу зміни гравітаційного прискорення g в районі його роботи. На Землі прискорення вільного падіння виявляється більше в областях, де знаходяться гори або поклади корисних копалин, і менше в областях порожнеч або покладів легких солей. Відмінності у значенні g незначні, відхилення складає не більше однієї десятої (середнє значення дорівнює 9,81 метра на секунду в квадраті), проте це дозволяє дізнатися інформацію про внутрішню будову небесного тіла.
У число наукових приладів марсохода не входив гравіметр, так що вченим довелося застосувати нестандартний підхід. Для своєї роботи дослідники під керівництвом Кевіна Льюїса (Kevin W. Lewis) з Університету Джонса Хопкінса використовували дані внутрішньої системи Rover Inertial Measurement Units, яка включає в себе акселерометри і гіроскопи, призначені для аналізу його положення в просторі. Однак у спокійному стані акселерометр може бути також використаний і для вимірювання гравітаційного прискорення. Планетологи проаналізували дані, зібрані в проміжку між 60 і 1743 сол (доба на Марсі), і в результаті отримали близько 700 окремих вимірювань. Щоб підвищити їх точність, вчені скорегували результати з урахуванням зміни висоти, на якій знаходився ровер (чим він вище, тим гравітаційне прискорення менше), температури і побудували модель.
У результаті з'ясувалося, що щільність порід всередині кратера Ґейл становить близько 1680 ± 180 кілограмів на кубічний метр. Це значення набагато менше минулого, яке було отримано інструментом ChemIn, що вивчає мінеральний склад грунту Марса - воно склало 2810 кілограмів на кубічний метр. Дані вказують на високу пористість осадових порід, по яких пересувається «Кьюріосіті», а також на те, що підніжжя гори Шарпа не було засипано великою кількістю грунту з моменту її утворення - інакше б вона ущільнилася з часом.
Робота планетологів допомагає краще зрозуміти історію кратера Ґейл і гори, яка знаходиться в його центрі. Крім того, вимірювання ровера зможуть доповнити дані гравітаційних оглядів, зокрема для тіл, чия атмосфера аналогічна марсіанській.
