Найближче до Землі космічне тіло може проявляти сейсмічну активність донині.

Вчені знову обробили дані про сейсмічну активність, зібраних сейсмографами, які були встановлені в рамках місій «Аполлон» американськими астронавтами в 60-х і 70-х роках. В результаті дослідникам вдалося набагато точніше встановити координати епіцентрів місячних землетрусів, які в ряді випадків виявилися близькі до молодих особливостей рельєфу. Разом з даними про рух ґрунту і каменів поряд з такими геологічними утвореннями це дозволяє зробити висновок про триваючі досі тектонічні активності Місяця, пишуть автори в журналі Nature Geoscience, інформує Ukr.Media.

Великі космічні тіла розігріваються при формуванні, а потім поступово остигають. Залежно від наявності внутрішніх джерел підігріву і розміру через певний час вони охолоджуються настільки сильно, що в їх надрах припиняються значні рухи речовини, роблячи з них геологічно мертві об'єкти. Ядро Землі, як і раніше гаряче, що підтримує сейсмічну активність на поверхні, тоді як Місяць і Марс більш спокійні.

Водночас, Місяць не повністю позбавлений рухів. Запущений у 2009 році супутник Lunar Reconnaissance Orbiter (LRO) виявив близько 3,5 тисяч уступів, які утворилися в результаті рухів ґрунту. У деяких випадках на них видно сліди обвалів, оголюючи більш світлі шари ґрунту. Оскільки під дією космічного випромінювання місячні породи поступово темніють, наявність світлих областей говорить про відносну молодість даних утворень. Іншими свідченнями недавньої активності є сліди переміщення валунів, які відносно швидко (за геологічними масштабами) повинні стиратися через постійне бомбардування поверхні мікрометеоритами.

Прямим підтвердженням поточної сейсмічної активності можуть бути й місячні землетруси. В рамках американських пілотованих місій «Аполлон» 11, 12, 14, 15 і 16 на поверхню Місяця було доставлено безліч наукової апаратури, зокрема і сейсмографи, які вимірюють коливання ґрунту. Всього за час роботи цих приладів з 1969 по 1977 роки було зафіксовано 28 подібних подій. Проте їх джерела до кінця не були ясні, адже тремтіння кори можуть також викликати удари метеоритів.

Тепер вчені наново проаналізували наявні даних сейсмографів, що дозволило підвищити точність локалізації епіцентрів землетрусів. Виявилося, що у восьми випадках вони були розташовані не далі 30 кілометрів від уступів, що утворюються в результаті розлому кори. Також автори вивчили час виникнення землетрусів на Місяці. З'ясувалося, що в шести випадках вони були породжені поблизу апогею Місяця, коли знаходиться далі від Землі, але відчуває максимальний механічний вплив приливних сил.

«Ми вважаємо дуже ймовірним, що ці вісім подій були породжені рухами розломів за мірою зростання механічної напруги у місячній корі, яка здавлювалася під дією загального стиснення і приливних сил, — говорить провідний автор роботи Томас Уоттерс (Thomas Watters) зі Смітсонівського інституту в США. — Все це свідчить на користь того, що сейсмографи "Аполлонів" зафіксували усадку Місяця, а вона сама все ще тектонічно активна».

Автори відзначають, що додаткові вказівки на триваючу місячну активність варто шукати в зроблених у різний час фотографіях молодих геологічних утворень. Пари відповідних зображень можуть міститися в даних вузькокутових камер LRO з малим полем зору, які володіють просторовою роздільною здатністю близько півметра на піксель. Однак для остаточного підтвердження необхідно розміщення на поверхні Місяця нової довгострокової системи геофізичних приладів.

Тектоніка Марса нещодавно також стала активною науковою темою у зв'язку з початком роботи станції InSight, яка створена для дослідження внутрішньої будови планети, зокрема шляхом запису сейсмічних збурень. 6 квітня 2019 року датчики сейсмографа зареєстрували виразний сигнал, схожий на поштовхи, зареєстровані на Місяці приладами місій «Аполлон».