Вчені зробили сенсаційну заяву про арктичний лід.

Дані апарату ICESat-2 стурбували вчених: судячи з них, не лише загальна площа, але і товщина крижаного покриву Північного льодовитого океану поступово зменшується, інформує Ukr.Media.

Глобальне потепління призводить до критичних змін обличчя Землі. Найпомітніше страждають приполярні області: кількість льоду зменшується небувалими темпами. Так, дослідження, показує, що товщина льоду в Арктиці з 2018 році скоротилася на 20%.

Вчені роблять такі висновки на основі даних супутника ICESat-2, запущеного NASA. Цей апарат продовжив місію свого попередника ICESat, який спостерігав за товщиною криги Арктики з 2003 по 2009 рік, а також нині робочого супутника CryoSat-2, створеного Європейським космічним агентством.

Дані ICESat показували, що в перші роки XXI століття товщина льоду навколо Північного полюса різко знизилася. CryoSat-2, навпаки, подавав надію вченим: інформація, отримана з цього апарату, свідчила про відносно постійну товщину льодового покриву. Однак дані з нового супутника не на жарт стривожили дослідників.

Команда фахівців з Лабораторії кріосферних досліджень і Лабораторії реактивного руху NASA проаналізувала дані, зібрані ICESat-2 з осені 2018 по весну 2019 року, і порівняла показники з даними з супутника ICESat за аналогічний період 2007-2008 років. Таке порівняння показало, що товщина льодового покриву Арктики в лютому-березні 2019 року була на 20% менша, ніж одинадцятьма роками раніше, — що повністю суперечить даним, які передавав CryoSat-2.

Ця різниця може бути обумовлена відмінністю апаратури на двох супутниках. На ICESat-2 встановлено лидар, а на CryoSat-2 — радар: вимірювання останнього можуть бути перекручені морською водою, яка підтоплює лід. Крім того, ICESat-2 — відносно молодий апарат, його комп'ютерні алгоритми обробки інформації потребують удосконалення, що згодом може призвести до переоцінки отриманих раніше даних.

«Я думаю, що ми багато чого дізнаємося, використовуючи ці два (різних) підходи до вимірів. Вони можуть дати нам верхню і нижню межі товщини морського льоду, і правильна відповідь, ймовірно, буде десь посередині, — говорить провідний автор дослідження Алекс Петті. — Є причини, за якими дані ICESat-2 можуть бути заниженими, а CryoSat-2 — завищеними, і нам потрібно виконати великий обсяг роботи, щоб призвести ці вимірювання у відповідність одних з одним».

Порівняння даних з двох супутників також дозволило дослідникам почати роботу зі створення супутникових карт снігового покриву Арктики. «Це перша можливість отримати глибину снігу по всьому льодовому покрову Північного Льодовитого океану», — повідомляє співавтор дослідження Рон Квок.

Розрахунки показали, що сніг починає накопичуватися з жовтня; найбільш інтенсивні снігопади спостерігаються в грудні-січні, а максимальна товщина снігового покриву — у квітні: від 17 сантиметрів на новому льоду до 27 сантиметрів на старому льоду в середньому.