Сьогодні Марс — сухий і холодний світ. Однак мільярди років тому там були річки і озера, хоча планета отримувала в тричі менше сонячного світла. Так як же Марс міг бути досить теплим, щоб утримувати воду в рідкому стані? Автори нового дослідження — вчені з Університету Чикаго і Лабораторії реактивного руху при Каліфорнійському технологічному інституті — вважають, що в давнину Червона планета зберігала теплий і посушливий клімат завдяки особливим крижаним хмарам, які створювали парниковий ефект, інформує Ukr.Media.
Вчені використовували глобальну кліматичну модель, щоб перевірити здатність "хмарної теплиці" зігрівати планету, подібну Марсу, і підтримувати середньорічну температуру в 265 кельвінів — достатню для низькоширотних озер. Цю модель пропонували ще кілька років тому, але від неї довелося відмовитися, оскільки вона працює, тільки якщо на планеті є просторово неоднорідні поверхневі джерела води (річки, озера, штучні водосховища, ставки).
Тому деякі фахівці пропонували альтернативні сценарії: наприклад, що зіткнення з величезним астероїдом могло вивільнити достатньо кінетичної енергії, щоб нагріти Марс. Як показали інші розрахунки, цей ефект збережеться всього на один-два роки, в той час як сліди древніх річок і озер говорять про те, що потепління там було присутнє, як мінімум сотні років. Але американські вчені вирішили повернутися до відкинутої раніше ідеї: на їхню думку, на Марсі навіть в найбільш вологий його період було набагато менше води, ніж на нашій планеті сьогодні, проте його водний цикл, ймовірно, дозволяв частинкам води залишатися в повітрі до року.
Якщо крижаний покрив покривав би більшу частину Марса, це створило поверхневу вологість, сприятливу для хмар на малій висоті, які, як вважається, несильно нагрівають планети або навіть охолоджують, відбиваючи сонячне світло. Але коли є тільки ділянки льоду — наприклад, на полюсах або вершинах гір — повітря біля поверхні стає сухіше. Подібні умови зручні для "високих" хмар, які як раз допомагають зберігати тепло. Навіть невелика кількість хмар в атмосфері здатна значно підвищити температуру, створюючи парниковий ефект, подібний вуглекислому газу в атмосфері.
«У нашій моделі хмари поводяться не по земному. Згідно з нею, як тільки воду перемістити в атмосферу раннього Марсу, вона залишиться там досить довго — близько року, — і це створює умови для довгоживучих висотних хмар», — сказав Едвін С. Кайт, який очолював дослідження.
В результаті клімат буде посушливим, а середня відносна вологість поверхні, за оцінками вчених, складе 25%. Джерелами озер в такому середовищі можуть виступати лід, що тане, або ґрунтові води.
Підтвердити цю гіпотезу повинен нещодавно прибулий на Марс ровер Perseverance.
"Марс важливий, адже це єдина відома нам планета, яка мала здатність підтримувати життя, а потім втратила її, — додав Кайт. — Довгострокова кліматична стабільність Землі чудова. Ми хочемо зрозуміти всі механізми, які можуть її порушити, і всі способи, щоб зберегти".
