Налаштування телевізора після покупки, які варто змінити для отримання максимально якісної картинки

Сучасні телевізори часто постачаються з попередньо встановленими налаштуваннями, які можуть суттєво знижувати якість зображення. Розглянемо п'ять основних параметрів, які варто змінити для отримання максимально якісної картинки.

Регулятор чіткості

Хоча може здаватися, що збільшення чіткості покращить картинку, насправді ця функція створює штучну різкість. Вона працює шляхом посилення контрастних країв, що призводить до появи небажаних артефактів і ореолів навколо об'єктів.

При використанні цієї функції персонажі та предмети виглядають неприродно, наче вирізані з картону, що суттєво знижує кінематографічний ефект.

Крім того, надмірна чіткість може призвести до збільшення зернистості та появи повзучого шуму на зображенні, особливо помітного на обличчях персонажів і в сценах з яскравими відблисками.

Більшість сучасного 4K та HD-контенту вже достатньо чіткі, і додаткове посилення країв лише створює проблеми. Краще встановити нейтральне значення чіткості, що означає відсутність додаткового штучного посилення або пом'якшення контурів.

Це значення може відрізнятися залежно від виробника: наприклад, у телевізорах LG та Samsung нейтральним є значення 0. У деяких інших, як-от Sony, це може бути 50 зі 100, де значення вище 50 додають штучну різкість, а нижче — навпаки, пом'якшують зображення. Суть у тому, щоб знайти точку, де телевізор не застосовує жодної додаткової обробки до оригінальної чіткості.

Шумозаглушення

Алгоритми шумозаглушення в телевізорах часто не здатні правильно розрізняти природну зернистість фільму та цифровий шум. В результаті зображення стає неприродно гладким, а обличчя акторів набувають "воскового" ефекту. Активне шумозаглушення порушує цілісність зернистості плівки, що призводить до більш стерильного зображення, яке відхиляється від первісного задуму режисера. Особливо проблематично це в темних сценах, знятих в умовах недостатнього освітлення, де на зображенні природно з'являється зернистість. Алгоритми шумозаглушення можуть помилково сприймати її за дефект і створювати ефект розмиття, особливо під час руху.

Крім того, високий рівень шумозаглушення може повністю видалити дрібні деталі зображення. Наочний приклад: при високому рівні шумозаглушення обличчя можуть виглядати неприродно гладкими, втрачаючи дрібні пори та текстуру, оскільки алгоритм помилково сприймає ці тонкі деталі або природну зернистість плівки як шум і видаляє їх. Це призводить до втрати реалістичності зображення.

Згладжування руху

Ця функція є однією з найбільш проблематичних. Вона штучно збільшує частоту кадрів з кінематографічного стандарту 24 кадри в секунду, створюючи проміжні кадри, щоб відповідати вищій частоті оновлення телевізора (наприклад, 100 Гц або 120 Гц) і зробити рух більш плавним.

Однак саме 24 кадри в секунду залишаються домінуючою мовою кінематографа не випадково. Історично цей стандарт виник як технічний компроміс для синхронізації звуку в перших звукових фільмах, але з часом він перетворився на художній прийом. Саме ця частота кадрів створює певну естетику та особливості руху, до яких глядачі звикли як до «кіношного» вигляду. Коли телевізор штучно додає додаткові кадри, це створює сумно відомий «ефект мильної опери», роблячи дорогі кінофільми схожими на відео, зняте на дешеву портативну камеру.

Більше того, оскільки ця функція включає в себе інтерполяцію руху (штучне створення проміжних кадрів), вона часто створює помітні артефакти. У складних рухливих сценах можуть з'являтися спотворення, мерехтіння та "привиди". Особливо це помітно навколо швидко рухливих об'єктів, титрів і при різкій зміні планів. Ця проблема настільки серйозна, що навіть відомі актори та режисери, активно виступають проти використання цієї функції, вважаючи, що вона руйнує задуманий кінематографічний досвід.

Overscan

Ця застаріла функція, що залишилася з часів аналогового телебачення, коли вона приховувала шум та артефакти по краях зображення, обрізає краї зображення і потім масштабує його, щоб заповнити екран. В результаті втрачається частина зображення.

Через це обрізання та подальше розтягування картинки для заповнення екрана ви не тільки втрачаєте частину зображення, а й трохи знижуєте його чіткість, оскільки оригінальні пікселі не відображаються один до одного.

Щоб вимкнути цю функцію, шукайте в налаштуваннях екрана опції на кшталт «За розміром екрана», «1:1», «Повноекранний» (Screen Fit, Just Scan) та вимкніть «Overscan».

Колірна температура

Більшість телевізорів за замовчуванням налаштовані на холодну колірну температуру, що робить зображення синюватим. У кіно та телеіндустрії кольори налаштовуються відносно стандартної точки білого — D65 (6500 Кельвінів). Це еталон, при якому кольори виглядають максимально природно. Всі професійні монітори, на яких колористи виконують колірну корекцію фільмів, налаштовані саме на D65.

У домашніх телевізорах, щоб досягти цього стандарту, потрібно використовувати теплий режим колірної температури. Різницю легко помітити на прикладі снігових сцен: при холодній температурі білий сніг може отримати надмірний синюватий відтінок, якого не було в оригінальному кадрі. Правильне налаштування гарантує, що білий колір буде виглядати нейтрально білим, а всі інші відтінки — саме такими, якими їх задумав режисер, без спотворень, що вносяться телевізором. Те саме стосується і кольору шкіри: холодна температура робить обличчя блідими і неприродними, а правильне налаштування передає природні відтінки.

Щоб досягти правильної колірної передачі, потрібно зайти в налаштування колірної температури телевізора і вибрати режим «Теплий» (часто це «Теплий 2» або «Теплий 1»). Варіант «Теплий 2» зазвичай є найбільш точним і наближеним до стандарту D65. Спочатку зображення може здаватися надто «жовтим», особливо якщо ви звикли до холодних відтінків, але дайте своїм очам кілька хвилин на адаптацію. Згодом саме цей режим буде сприйматися як найбільш природний, а білий колір виглядатиме справді білим, а не синюватим.

Також на багатьох сучасних телевізорах є спеціальний режим, який був розроблений у співпраці з режисерами та іншими представниками кіноіндустрії. Це "Режим режисера" (Filmmaker Mode). Він автоматично вимикає більшість небажаних обробок, таких як згладжування руху, шумозаглушення та надмірна чіткість, а також встановлює колірну температуру, наближену до стандарту D65. Це чудовий варіант для тих, хто хоче отримати максимально автентичне зображення без необхідності ручного налаштування. Більше того, на багатьох телевізорах цей режим може вмикатися автоматично, коли ви дивитеся контент, який підтримує цю функцію (наприклад, з деяких стрімінгових сервісів).

Звісно, всі описані налаштування — це не догма, і кінцеве зображення повинно в першу чергу подобатися вам. Кожен глядач унікальний, і у кожного свої уподобання в сприйнятті зображення. Але коли ви щойно розпакували новий телевізор, витратьте трохи часу на експерименти з налаштуваннями — це допоможе вам знайти саме ту якість картинки, яка підходить саме вам.