"Принести гроші військовим - це не головне, а головне - поговорити, проявити увагу. Чесно, коли я вперше приходив, то у мене були мурашки. І коли я від них йшов, був такий адреналін, стільки емоцій, стільки сил. Це так заряджає.... Ці пацани - вони герої наші. Ми приходимо і розмовляємо. Там не головне принести гроші. Це їм не треба взагалі. Головне прийти з ним поговорити, проявити увагу.
Історію розповіли: наш кіровоградський спецназ, їхали на танку. Чотири-п'ять осіб, один поранений був. І почався обстріл, а вони поверх танка сиділи. Стрибнули вниз. А один так і сидів нагорі. Йому кажуть: "давай злазь сюди вниз". Він так заглянув: "а там мало місця, мені й тут добре!" Розумієте, як це? Йде обстріл, а він ліг на танк зверху, і так весь обстріл їхав. Він навіть вниз не заліз, тому що для хлопців там мало місця. Я на нього так дивився... Хотів його обійняти. Коли прощалися, попросив його, будь ласка, більше не їдь так на танку, не засмагай там. Просто стрибни вниз і все.
Ось так граєш у футбол і думаєш про країну. В АТО я поїхати не можу, тому чим можу, тим і допомагаю. І те, що я виходжу з прапором нашим, - це вкотре показує мою позицію. І, може, роблю їм приємно. Вони потім телефонують, кажуть: "спасибі велике, нам дуже приємно". Чим можу, тим допомагаю", - розповів Роман Зозуля в програмі Профутбол.
