Збірна України та Євро-2016. Футбол чи політика?. Головний тренер збірної України Михайло Фоменко оголосив попередній список футболістів, на яких буде розраховувати на майбутньому Євро-2016.

У четвер у столичному Будинку футболу головний тренер збірної України Михайло Фоменко оголосив попередній список футболістів, на яких буде розраховувати на майбутньому Євро-2016. Як і очікувалося, кістяк команди склали, в основному, гравці найсильніших команд внутрішнього чемпіонату з "Шахтаря", "Динамо", "Дніпра" та "Зорі".

Але навіть при побіжному ознайомленні зі списком кандидатів стає очевидним – визначаючи склад, тренера збірної так і не зуміли уникнути спокуси відповідати моді на підвищений патріотизм.

Дефіцит нападників

Спортивні журналісти, яких у четвер запросили на захід в Будинку футболу, явно не даремно витратили дорогоцінний робочий час. Зазвичай нудні акції під егідою ФФУ на цей раз подарували грунт для гучних заголовків. Очевидно, головною подією стало показове примирення Андрія Ярмоленка і Тараса Степаненка, чия сварка вже встигла набити оскому. Визнавши свою неправоту, нападник "Динамо" знехотя потиснув руку півзахиснику "Шахтаря" і заявив, що подібне більше не повториться.

Але в тому, що напередодні Євро-2016 футболістам заради загального блага доведеться піти на худий мир, ніхто сумнівався. Набагато більше здивувало інше – відсутність у заявці на Євро-2016 одного з кращих українських нападників Євгена Селезньова, який у середині сезону ризикнув перейти з загниваючого "Дніпра" в російську "Кубань". Таке рішення тренерського штабу спантеличило, адже до хорошим нападником збірної завжди було особливе ставлення. Не секрет, що після відходу з футболу суперзірки Андрія Шевченка в головній команді країни оформився серйозний дефіцит дійсно класних форвардів.

Хто буде забивати голи у ворота не самих простих суперників збірної України на Євро-2016 поки не ясно. У попередній заявці Михайла Фоменка значаться всього три нападаючих.

Перший – Артем Кравець, блякла гра якого не вразила навіть вилетів з німецької Бундес-ліги "Штутгарт", де динамівець виступав в оренді.

Другий – Філіп Будковський з луганської "Зорі", який в цьому сезоні забивав хіба що середнячкам українкою прем'єр-ліги.

Третій — скандально відомий Роман Зозуля з "Дніпра", який встиг засвітитися в грандіозну бійку з суддями, але за весь чемпіонат забив з гри (увага!) аж два голи.

Футбол чи політика?

У цьому зв'язку рішення тренерського штабу відчепити навіть від попереднього списку грав у "агресорів" Євгена Селезньова не цілком зрозуміло. Безумовно, патріотизм Зозулі, який регулярно допомагає української армії в зоні АТО, дуже похвальний, але яке відношення це має до і без того беззубою лінії атаки збірної України?

Так, формально "заробітчанина" Селезньова можна легко звинуватити в тому, що під час бойових дій на Сході подався заробляти гроші в РФ, але якщо порівняти статистичні показники, до речі, вже екс-гравця "Кубані" з тим же Зозулею, перевага буде явно не на користь футболіста-патріота. Наприклад, в чемпіонаті України Селезньов забив сім голів більше, так і в складі національної команди екс-гравець "Дніпра" відрізнявся частіше Зозулі.

Звичайно, можна припустити, що на підвищений патріотизм тренерського штабу свій вплив міг надати глава ФФУ Андрій Павелко, що входить у Верховній Раді в "Блок Петра Порошенко", але зважаючи поважного віку Михайла Фоменка в це віриться насилу.

Тим не менш, саме політичні моменти бачаться найбільш вірогідною версією відмови взяти на Євро-2016 Євгена Селезньова. Адже повз списку Фоменко пролетів не тільки він, але і інші футболісти, які виступають у клубах російського чемпіонату. Це і Марко Девіч, який потрапив у немилість після переїзду в казанський "Рубін", і молодий Олександр Зінченко з "Уфи", якого російські експерти назвали відкриттям чемпіонату, і Богдан Бутко з пермського "Амкара".

Пікантності ситуації додає виклик в збірну України ветерана команди Анатолія Тимощука. До великої радості вікового півзахисника, якому нещодавно виповнилося 37 років, він виступає не за російський клуб, а за скромний "Кайрат" з такої воістину футбольної країни як Казахстан. До речі, Тимощук також значиться серед тих, хто регулярно передає кошти для учасників АТО.

Останні два роки в Україні стали яскравою демонстрацією того, що вибір за критерієм патріотизму далеко не завжди приводить до успішних результатів. Хочеться вірити, що у час, що залишився до Євро-2016 бажання тренерського штабу збірної прислужитися патріотичної громадськості та футбольного начальству все-таки поступиться місцем здоровому глузду.