Розповідь про будні сучасного Донецька - користувач соцмережі. Публікуємо спостереження жителя Донецька Енріке Менендеса, які він виклав на своїй сторінці Facebook . Користувач соціальної мережі розповідає про буденні заняттях донеччан, які залишилися в місті, окупованому кількома угрупуваннями під загальною назвою «ДНР».

Ну, ось це і сталося. Треба запам'ятати сьогоднішнє число. Я залишився єдиним, хто працює на нашому поверсі в бізнес-центрі Green Plaza. У моєму агентстві всі працюють по домівках, а хтось і поїхав з міста (хто не виїхав, той планує). На поверсі до останнього тримався польський візовий центр - але з сьогоднішнього дня і вони тимчасово призупинили роботу. За їх словами директору для того, щоб дістатися на роботу з Макіївки, доводиться пройти чотири блок-пости ДНР.

Їй ще нормально - на тих блок-постах стоять нормальні люди з «Оплоту» та батальйону «Схід». Набагато більше співчуття викликають у мене ті, хто живе поруч з СБУ, де розмістилася Російська Православна Армія. Про них не найприємніші речі відомі.

А тим часом, мої сусіди по під'їзду встановили нову планку оптимізму - почавши міняти вікна в своїй квартирі на металопластикові. І це на тлі повідомлень місцевих ЗМІ, що десь обстріляли з автоматів багатоповерхівку, а в моєму районі дивно вибухнув цілий під'їзд (правда, останнє явний фейк - в моєму районі ніяких вибухів не було - стріляють кожну ніч, але без вибухів).

А ось що точно не фейк, так це картина, яку я вчора спостерігав в три години ночі з свого вікна. На дорозі ополченці довго порпалися навколо якоїсь машини, потім пригнали евакуатор, знову копалися. А вранці я побачив, що Ленінський проспект прикрашає кинута Інфініті (начебто - я не підходив близько) на домкраті, без переднього колеса. Повз ходять люди, їздять машини і нікому немає до неї діла.

А ще сусіди почали більше збиратися у дворах. Раніше люди виходили гуляти в парк або торговий центр, а на лавочках біля під'їздів тільки люди похилого віку сиділи. Зараз аудиторія змінилася - більшість торгових центрів закрито, а йти гуляти далеко від дому стрьомно. От і більш молоді вже не висовують носа з двору.

Вчора хвилин 10 шукав засіб для очищення труб у відділі побутової хімії. Покликав на допомогу продавця. Шукали разом. Знайшли, порівняно з звичайним асортиментом - сльози. Каже мені - з поставками зараз туго. Виставили на полиці все, що є. Пральні порошки ще залишилися в нормальній кількості, а багатьох засобів уже немає й на складі.

З претендента на ділову столицю України Донецьк стрімко перетворюється на глуху провінцію.

P.S. Цей пост написаний для інформаційних цілей. В ньому я нікого не звинувачую і не шукаю правих і винуватих. Я як і раніше вважаю, що ситуація дуже складна і заплутана, і не дозволяє дати простих відповідей.

Не претендую на голос Донецька (дисклеймер для моїх соратників).