Про це у своїй статті «Прощання з Донбасом» пише Ігор Маскалевич.
Він зазначає, що запаси антрациту і полуантрациту впали на чверть. А саме на такому вугіллі працює половина з 14 великих українських ТЕС.
Після першої партії південноафриканського вугілля трохи покращилася ситуація для теплоенергетики, однак це викликало великий скандал через ціни і якість. Тепер з країн далекого зарубіжжя, які видобувають антрацит, взимку варто розраховувати тільки на Австралію. У неї вже почав купувати вугілля Рінат Ахметов.
Тим часом вугільний конфлікт призвів до того, що обсяги планованих поставок з ПАР, призначених державним «Центренерго», можуть скоротитися вдвічі від спочатку запланованих, - до півмільйона тонн.
«Втім, святе місце порожнім не буває - тут же з'явилося «російське» вугілля. Договори укладені на постачання 320 тис тонн вугілля українського походження і 509 тис тонн російського енергетичного вугілля. Разом з південноафриканським це становитиме 1,08 млн тонн. У повідомленні «Центренерго» йдеться про те, що це - наслідок «розпоряджень уряду з приводу прийняття вичерпних заходів щодо диверсифікації джерел енергетичного вугілля». У «перекладі» означає, що половина зазначеного обсягу буде поставлена з Росії», - йдеться в статті.
«Цікаве і формулювання «вугілля українського походження». На контрольованій українською владою та військами території немає працюючих шахт, які видобувають енергетичні марки вугілля. Так що, швидше за все, мова йде про завислі на окупованій Луганщині запаси з можливістю постачання через територію РФ», - відзначає автор статті.
При цьому, згідно зі статистикою Міненерговугільпрому, виявилося, що ще в жовтні на експорт пішло до 40 тис. т вугілля марки «А», а по Донецькій залізниці було відвантажено 76 тис. т вугілля марок «А» і «Т». «І це в той час, коли Україна відчайдушно шукала ці марки вугілля на ринку. У міністерстві вважають, що це вугілля з «копанок», і що хтось непогано на цьому нагрів руки», - йдеться в статті.
Як зазначає автор тексту, по суті, додатково до критичної залежності від російського газу і ядерного палива, ми легко і невимушено «сіли» ще й на энерговугільну «голку».
Крім того в липні-серпні сепаратисти почали методично підривати мости на Донбасі, швидко паралізувавши таким способом перевезення вугілля залізницею. По дивній випадковості, залізничний напрямок на Росію майже не постраждало.
