"Вибач, кохана, повернутися не можу!" Кримчани в шоці від життя на "острові"

- В чому справа, баба Надя? - питаю.
- Холодно. У нас в будинку всього 10 градусів, топити нічим.

Тут треба сказати, що будинок приватний і кожен рік вони купували машину вугілля. А в цей раз машини не було, так і вугілля теж. І ось родичка в образі на українців: як же так, не надіслали вугілля? Дуже нехороші ці українці. Але нічого, каже, нам Володимир Володимирович вугілля з Москви пришле.

По-перше, кажу, в Москві вугілля немає і він там не видобувається. По-друге, Володимир Володимирович - знатний шахтар. Він своїм відбійним молотком всіх затрахав! Але ось вугілля не шле. І це, треба сказати, викликає у баби Наді нерозуміння - обіцяв же обігріти!

Але біда не приходить одна. Від баби Наді чоловік пішов. Ну, як пішов - поїхав і не повернувся. Поїхав на велику землю за продуктами і товарами, та ось біда - настали осінні шторми та Керченська переправа перестала працювати. Не ходять пороми. От чоловік і пише: пробач, кохана, але повернутися не можу. Сидить на березі, кує. А при ньому, при чоловікові, курка, та інші продукти. І якщо в найближчі дні погода не налагодиться, стухне курка. Як пити дати, стухне.

Взагалі-то останні 20 років Україна справно і за низькими цінами забезпечувала Крим і продуктами харчування, водою, електроенергією, паливом, вугіллям. Безперебійно! Але щось не жилося кримчанам спокійно і захотілося чогось новенького: одна тепер у будинку зубами стукає, інший з тухлою куркою на березі кує. І дивуються: чому так жити стало погано?

А ви як думаєте: знову українці винні?