Чому кожна нова влада зносить старі пам'ятники?

Схоже, що захлеснув нашу країну "ленінопад" - це квіточки порівняно з тим, що нас чекає в майбутньому. Досі "іллічів" трощили самовільно, і в містах з найменш нервовим населенням пам'ятники збереглися. Але днями міністри і депутати заговорили про долю "тоталітарної спадщини СРСР" вже на законодавчому рівні. Причому під бульдозер сучасної революції піде не тільки вождь світового пролетаріату.

Замість старих героїв - нові

10 січня міністр культури В'ячеслав Кириленко заявив, що його відомство має намір ініціювати виключення з Державного реєстру нерухомих пам'яток України всіх монументів, бюстів і т. д., пов'язаних з діячами "тоталітарного режиму". А влада в цілому повинна всіляко заохочувати народні ініціативи щодо знесення пам'ятників. Не треба пояснювати, що під таке формулювання при бажанні можна підвести практично будь-пам'ятна споруда часів СРСР. Наприклад, Батьківщину-мати у Київі або ту ж арку Дружби народів.

Але Україна не буде виглядати країною порожніх монументів. Місце старих героїв займуть нові. Так, депутат від "Народного фронту" Вікторія Сюмар ініціювала прийняття законопроекту про створення в Києві "меморіалів пам'яті українських героїв". Ідея прекрасна, але трохи насторожує її можливий розмах.

- Виникла ідея створити алеї пам'яті в кожному місті, де були поховані українські герої, - пояснювала з трибуни Сюмар. - Ці місця повинні стати меморіалами пам'яті, куди приводять дітей, де будуть проходити різні поминальні заходи.

Ми ні в якому разі не зменшуємо подвиг людей, загиблих на Майдані або в зоні АТО. Але чому українці повинні викреслити зі своїх сердець пам'ять про героїв Великої Вітчизняної та Громадянської війни?

І раз наші депутати стали боротися з радянським ладом, чому вони взяли на озброєння роками відпрацьовані методи пропаганди комуністичної партії? Порівняйте - у 1944 році по всьому Союзу пройшло розпорядження всіляко розвивати героїку "Молодої гвардії". Будувалися меморіали, в школах дозволялося відкривати музеї (до кінця 70-х рр. їх кількість сягала 300) пам'яті краснодонских підпільників, проводилися зльоти, конференції, висаджувалися алеї.

- Ідея сакралізації жертв Майдану і АТО дуже ефективна, - вважає віце-президент Асоціації політичних психологів Павло Фролов. - Цим інструментом влада користувалася у всі часи. Як би цинічно це не звучало, в деяких випадках люди спеціально йдуть на жертви, щоб було кого оплакувати і героїзувати. Не дивно, що будь-яка влада розставляє пріоритети, щоб форматувати таким чином свідомість народу.

Назад у майбутнє

Ненависть нинішньої влади до радянського минулого вже нікого не дивує, однак чим лютіше політики борються з пам'ятниками, тим більше вони схожі на тих же зненавиджених ними радянських вождів. Всього через кілька місяців після приходу до влади, 12 квітня 1918 року, більшовики видають декрет про пам'ятники республіки. Відповідно до цього декрету підлягали негайного знесення "пам'ятники, споруджені на честь царів і їх слуг". Рада народних комісарів також постановила, щоб "найбільш потворні ідоли" були прибрані з території республіки вже до 1 травня. Виконати задумане, звичайно, не вдалося, однак процес пішов. Один за одним падали "ідоли", серед яких, до речі, була княгиня Ольга, яка стояла на Михайлівській площі в Києві. У небуття полетіли перший представник династії Романових, Іван Сусанін, Катерина ІІ, Олександр ІІ і так далі.

- Боротьба з пам'ятниками і символами влади була ще в Стародавньому Римі і при єгипетських фараонах, це не винахід більшовиків. Проблема в тому, що людям простіше боротися з символами і знаками, ніж трансформувати соціально-економічні та культурні сфери держави, - каже Павло Фролов. - Це скоріше емоційна реакція, а не раціональна. Енергію куди потрібно направити, так давайте знесемо пам'ятники, і всім відразу стане легше.

Кожна влада намагається забезпечити собі відповідне історичне минуле.

- Одні і ті ж події можна назвати бунтом, революцією або заколотом. Слово - один із способів управління свідомістю. Ті, хто отримує владу, винаходять нові цінності й терміни і переформатують свідомість тих, ким управляють, в іншому випадку вони не зможуть ними керувати, - вважає Павло Фролов.

Зносити не можна залишити

Однак навіть супротивники радянського режиму і його спадщини згодні, що бездумно зносити пам'ятники не варто.

- У будь-якій країні система створення меморіалів спрямована на те, щоб формувати певні цінності суспільства, - вважає доктор історичних наук Людмила Гриневич. - Але якщо деякі пам'ятники є творами мистецтва, навіщо їх зносити?

Подібну політику, вважає Гриневич, потрібно проводити спокійно, виважено, не поспішати знищувати спадщину, а оцінювати його культурно-історичну спадщину.

- Коли почали позбавлятися від культу Сталіна, за одну ніч зникла велика частина пам'ятників вождю, - каже керівник Центру досліджень історико-культурної спадщини Інституту історії НАН України Сергій Кот. - Але не всі монументи заслуговують того, щоб їх зносили. Є безліч пам'ятників українським культурним діячам, які творили в радянський час і слідували правилам тодішньої влади. Тим не менш вони залишили слід в українському мистецтві. Це, наприклад, видатні астрономи, математики, фізики - все це наша культура. Ми не можемо перекреслити 70 років нашої історії.

Так, у Житомирі стоїть пам'ятник конструктору Королеву, який є символом науки.

- Ми не можемо ініціювати знесення Королева тільки тому, що він був діячем науки і техніки тоталітарної епохи, - упевнений Сергій Кот.

Незважаючи на те що про оцінку культурно-історичної цінності спадщини епохи СРСР не прозвучало ні слова, хочеться вірити, що до проблеми підійдуть розумно. Ламати не будувати. Безглуздо звалювати всі біди в державі на підступи попередніх режимів і особливо на ті, які вже років 30 як припинили своє існування. Може, треба дивитися і в майбутнє, і в теперішній час, в якому у нас і так достатньо важливіших проблем?

Довідка

В кінці лютого - початку березня в Україні демонтовано десятки пам'ятників Леніну, в тому числі обласні монументи в Житомирі, Дніпропетровську, Миколаєві, Чернігові, Кіровограді, Херсоні та Полтаві.

У липні-серпні 2014 року демонтаж пам'ятників Леніну продовжився і в південних і східних областях України - в тому числі Донецької і Луганської, наприкінці вересня був знесений пам'ятник у Харкові.

Як результат, встановлених в Україні приблизно 5500 пам'ятників і бюстів Леніна сьогодні залишилося близько 1800.