Бійці АТО в Донецькому аеропорту потрапили прямо в місце концентрації бойовиків, був бій, були загиблі...

Густий туман, видимість була близько 20-30 метрів. Це складно пояснити мирним, такий туман смертельний для психіки і для людей. Особливо коли ти намагаєшся максимально непомітно наблизитися, коли ти розумієш, що в будь-яку секунду тебе можуть вбити. Нерви здають, швидко.

Але в ДАПе ситуація ще гірше - пересуватися потрібно було по плоскому бетонному столу, без єдиного орієнтира. І вони промахнулися, промахнулися на 800 метрів, взяли трохи лівіше. І потрапили прямо в місце концентрації бойовиків. Був бій. Були загиблі. І 8 людей потрапили в полон. Напевно офіційно це ще не озвучили, але навряд чи хтось зараз це буде заперечувати - є прізвища, є документи.

З одного боку, це війна, мммать її. І можна було б просто зітхнути, просто засмутиться. І продовжити допомагати, продовжити просто тихо робити свою роботу. Але мене щиро дратують дві речі, і я більше не можу це в собі тягати.

1) Мене дратують крики "бійці не можуть зв'язатися з командуванням, їх кинули, #насслівают, #всепропало"!

Якщо вони з вами змогли зв'язатися, то чому вони не можуть подзвонити своєму командиру?! Або по рації вийти?

За 9 місяців в АТО я жодного разу не зустрічав ситуації, коли командир батальйону не знав про справи в своїх ротах. Я не зустрічав ситуації, коли комбриг не знав про стан справ в батальйонах. Ну, і так далі - до самого верху. Може бути мені просто щастило, можливо. Можливо командири і офіцери 25, 79, 81 бригад - лапочки. А всі інші - сволоти. Хоча мені складно в це повірити...

Чому не прийшла допомога? Чому не привезли боєприпаси? Чому ми не захистили те чи се? Та з різних причин, їх сотні! Але, ще раз, я НЕ зустрічав ситуації, коли командири дізнавалися про проблеми в своїх підрозділах через ФБ.

2) Інтерв'ю з одним із полонених бійців... Бідолаха? Або боягуз? За пораненими його змогли таки вмовити поїхати, ледве-ледве, а от піти в наступ - він вже багато разів відмовлявся... І тут не спрацьовує відмовка, що вони вже давно на передовій, втомилися і виснажені. Бійці цього підрозділу на передовій трохи більше півтора місяця. Слава Богу, що у нас таких не дуже багато. Але на жаль, такі є. Це не секрет для росіян, вони цим вкрай уміло користуються. Як його виправдати?

Події останніх п'яти діб показали дуже багато чого. У тому числі і те, що у нас завалена повністю робота з особовим складом (так звані політруки).

Закінчити на цій сумній ноті? #всепропало? А хрін вам!

Я бачив бійців, які хапали гранату яка залетіла у вікно. Я бачив командирів, змарнілих і виснажених, але цілодобово координуючих військові дії. Я бачив волонтерів-медиків, які витягали поранених з передової. Я живу серед народу, який віддає 1000 гривень із зарплати в 3000 на допомогу бійцям АТО. Та хрін вам, російські виродки, а не ДАП!

Пише помічник презеденту Юрій Бірюков.