Чому суспільство промовчало, коли під Волновахою вбивали волинських солдатів?

Дуже жорсткий монолог офіцера-артилериста Кевлюка (на фото) у соцмережах:

— Je suis Volnovakha?

Після трагедії з автобусом під Волновахою відбулися марші миру — на підтримку, задля протесту, осуду і т.ін. Я питаю себе: "Чому ніхто нікуди не виходив, коли під Волновахою розстріляли впритул підрозділ 51-ї бригади при пособництві тих самих жителів Волновахи, можливо, навіть тих, кого снаряд з "Граду" дістав у автобусі?

Де Je suis 51 бригада?

І виходить, що коли громадяни Волновахи блокують цілком законні дії військовослужбовців, а потім наводять на них терористів, то суспільству байдуже до загиблих солдатів України. Коли ж ті самі терористи вбивають своїх помічників, то суспільство одразу починає співчувати жертвам.

А це точно — жертви? Це не вони волали "Путін, ввєді войска!"? Це не вони кидалися під українські БМДшки? Це не їхні батьки і чоловіки зараз воюють з нами? Це (а щось мені підказує, що я вгадав) не ті громадяни, які ходять на мітинги-референдуми, підтримуючи мрак і хаос, але їдуть за соцвиплатами від держави Україна, яку ненавидять та з якою відкрито воюють, до Маріуполя?

Здається, це Господь підправив баланс добра і зла. Локально. Поки що тільки у Волновасі.

Що ж до мене, то я не Волноваха. Я — 51 бригада, я — загиблий комбат Льоня Полінкевич. Або ми разом перемагаємо ворога, або розмінюємось на марші миру. І тоді збудуться слова Василя Шкляра з "Чорного ворона": "Доброта погубить українців".

Я — не Волноваха!

Комбат Леонід Полінкевич. Загинув 22 травня 2014 р. під Волновахою.

А це Волноваха 26 серпня 2014 р.

На фото вгорі: місцеві мешканці 21 травня прийшли на блокпост "побалакати" з волинськими бійцями. Відзняли все розташування техніки на камеру. Удосвіта блокпост розстріляли найманці Бєса...

Ми думаємо не так, як Кевлюк. Але запрошуємо всіх висловитися.