Відповідне кримінальне провадження, яке ведеться СБУ, стало підставою для затримання політика 14 лютого 2015 року. 17 лютого Єфремова випустили під заставу, а вже 18 йому були пред'явлені нові звинувачення.
Сам Єфремов заперечує свою участь у подіях на Донбасі, перекладаючи відповідальність на нове політичне керівництво України.
Щоб сформувати неупереджену думку про роль Єфремова у конфлікті на Донбасі, слід мати уявлення про вплив цієї людини на Луганщині 1990-х - 2010-х років.
Ах ти юність наша комсомольська!
«Комсомольський» період трудового шляху Олександра Сергійовича багато в чому визначив його подальшу долю. Ні для кого не секрет, що ВЛКСМ був, кузнею кадрів для політичної еліти сучасної України. Єфремов перебував на комсомольській роботі з 1980 по 1987 рр. - спочатку очолював Ленінський райком ЛКСМУ, а пізніше керував Луганським міськкомом.
Саме там Олександр Сергійович познайомився з людьми, яким на довгі роки належало стати його політичними соратниками - Володимиром Пристюком, Валерієм Голенком.
На початку 90-х луганські комсомольці активно включилися в процес перерозподілу власності в Луганській області і буквально за кілька років стали впливовими підприємцями.
У 1996 році Єфремов очолив правління «Укркомунбанк», який незабаром став «монополістом» у сфері надання фінансових послуг місцевим бюджетам Луганщини.
Сам Єфремов на зустрічі з луганськими бізнесменами в 2013 році в обласному драмтеатрі, згадував про той період свого життя, що «стартовий капітал» для відкриття бізнесу нібито попросив позику у керівника одного з луганських заводів і свого друга. За словами Олександра Сергійовича, з цих грошей, позичених йому без будь-яких зобов'язань, почався його шлях до «першого мільйону».
Бізнес і влада - у щастя два крила
У 1998 році Єфремов, мав до того часу значні бізнес-активи, став головою Луганської облдержадміністрації. На цій посаді Олександр Сергійович провів без малого 7 років.
Одночасно з державною службою Єфремов продовжував активно займатися бізнесом. Створені і контрольовані ним ЗАТ «Фонд», ЗАТ «Луганський енергетичний альянс», КБ «Укркомунбанк» грали важливу роль в структурі бізнесу Єфремова. У 1999 році до складу засновників «Укркомунбанк» увійшов Луганська облрада.
Ряд українських журналістів, які вивчали бізнес-імперію Єфремова, стверджують, що цими компаніями практикувалося доведення до банкрутства і подальше скуповування за безцінь підприємств Луганської області, зокрема, вугільних і коксохімічних.
Сама, мабуть, відома і гучна історія з банкрутством сталася зі Стахановським «коксохімом». Екс-директор цього підприємства Сергій Тітов згодом неодноразово заявляв, що, будучи головою ЛОДА, Єфремов змушував керівництво підприємства закуповувати для промислових цілей газ виключно у вищезгаданого ЗАТ «Фонд» за цінами, що вдвічі перевищують ринкові.
Список підприємств Луганщини, банкрутство яких «злі язики» пов'язують з діяльністю структур Єфремова, досить значний: Краснодонвугілля, Первомайськвугілля, Стахановвугілля, Свердловськантрацит, Ровенькиантрацит, Луганськвугілля, Луганський емальзавод, Алчевський металургійний комбінат, ВАТ «Барвник» та ін.
Ставки підвищуються
З просуванням Олександра Сергійовича по кар'єрних сходах в українській політиці росли і масштаби його збагачення.
До кінця 2000-х років бізнес-структури Єфремова умовно можна було розділити на 2 групи - «фінансову» і «промислову».
У структурі першої з них ключову роль грає компанія TBM Holdings Inc., заснована в 2004 році в США. За допомогою цієї компанії і ряду її «дочок» Єфремов здійснював управління своїми активами.
Промислова група компаній, підконтрольних Єфремову, в основному займалася реалізацією товарів і послуг вугільних підприємств Луганщини. Слід зазначити, що в 2010-2014 роках підконтрольні йому компанії, зареєстровані на сина, дружину або інших довірених людей, виграли тендерів на поставку держпідприємствам Луганщини товарів і послуг на кілька мільярдів гривень.
Друзі і товариші
Вирушаючи в Київ, «захищати інтереси» України і свого рідного регіону у Верховній Раді в якості депутата, а потім і голови парламентської фракції Партії регіонів, Єфремов не міг залишити свою «вотчину» без нагляду. Тому, ряд ключових посад на Луганщині зайняли віддані Олександру Сергійовичу люди.
З 2006 року Луганську обласну раду очолює комсомольський соратник, донедавна заступник губернатора Валерій Голенко. Першим заступником губернатора, а з 2010 року - губернатором - стає інший його товариш - Володимир Пристюк.
Показово і те, що першим заступником Пристюка-губернатора в 2010 році призначений Едуард Лозовський - контролюючий акціонер вищезгаданої TBM Holdings Inc.
«Смотрящим» від Єфремова у Луганській міській раді став Маноліс Пілавов, призначений першим заступником міського голови Кравченко. Показово, що згодом терористи «ЛНР» зробили його «мером» Луганська.
Люди, так чи інакше пов'язані з Єфремовим, взагалі зіграли значну роль у сепаратистському заколоті на Луганщині.
Так, за інформацією українських ЗМІ, колишній глава «ЛНР» Валерій Болотов довгий час був водієм і охоронцем Єфремова. За даними блогера Сергія Іванова, згодом, заслуживши довіру Олександра Сергійовича, Валерій Болотов почав контролювати на території Луганщини питання, пов'язані з незаконним видобутком вугілля (т. зв. копанки). Правда, сам Єфремов свій зв'язок з Болотовим заперечує.
Колишній прес-секретар Олександра Єфремова, керівник Луганської обласної телерадіокомпанії і депутат облради від ПР Родіон Мірошник на сьогодні є заступником голови «ЛНР».
Ще одна «креатура» Єфремова - в минулому депутат облради від ПР, голова КП «Спорт для всіх», фігурантом корупційного скандалу, керівник луганських «Молодих регіонів» Олег Акімов на сьогодні є «Головою Федерації профспілок ЛНР».
Варто також згадати і першого помічника народного депутата України Олександра Єфремова, депутата луганської облради від ПР Арсена Клинчаєва - організатора захоплень Луганської облдержадміністрації, проросійських демонстрацій, учасника побиття проукраїнських активістів у Луганську під час мітингу 9 березня 2014 року.
Даний список можна продовжувати: на сьогодні у верхівці «ЛНР» працевлаштувалося велика кількість людей, чия політична кар'єра минулих років пов'язана з Партією регіонів і особисто з Олександром Сергійовичем.
Сепаратизм, шантаж і пропаганда
Так звана «еліта Донбасу» використовувала розкол в українському суспільстві для зміцнення власної влади в регіоні досить довго і ефективно.
Починаючи з 2004 року, коли російським політтехнологам в ході президентської кампанії вдалося розділити українське суспільство на умовно «проросійську» та «прозахідну» частини, ця карта розігрувалася політиками постійно.
Призабутий на сьогодні «Сєвєродонецький з'їзд» 2004 року, де частина політичних діячів України всерйоз заговорила про федералізацію держави, не на жарт налякав тодішнє керівництво країни на чолі з президентом Ющенком. В результаті торгу з київською владою, тоді місцевим елітам вдалося зберегти за собою «статус-кво» в регіоні.
Логічно припустити, що раз вже ця комбінація одного разу «зіграла», з тих пір місцева політична еліта зберігала «козир в рукаві» для її повторення.
За останні 10 років своєрідна «квазірадянська» ідеологія, насаджувана луганськими бонзами, прижилася в регіоні. «Антифашистські» мітинги і «форуми», підвищення активності російських організацій, реалізація обласної програми «Патріот Луганщини», заохочення розвитку «козацьких» гуртків і громад - на все це витрачалися час, сили і гроші платників податків у неабияких кількостях.
Під час подій на Майдані голова фракції ПР намагався висловлюватися стримано. Зокрема, 3 грудня він заявив, що серйозні питання вирішуються не на площах, а за столом переговорів. 16 грудня голова фракції ПР у парламенті взяв участь у голосуванні «руками» за так звані «диктаторські закони», а вже 26 лютого зачитав від імені фракції заяву, в якій переклав всю відповідальність трагічні події на Януковича і «сім'ю».
Із зростанням напруженості ситуації на Донбасі висловлювання Олександра Сергійовича ставали все більш агресивними і емоційними.
Він, як і його політичні соратники, почав наполягати на необхідності «повноцінного переговорного процесу» з бойовиками, які захопили адміністративні установи в Луганську.
На думку Єфремова, сьогоднішні події на Сході України є наслідком недоговороздатності нової влади.
По суті, Олександр Єфремов - до недавнього часу український політик першого ешелону, - один із тих, хто безпосередньо засівав інформаційний простір України меседжами про необхідність «почути Донбас».
Щось пішло не так?
Могли сумні події 2014 року в Луганській області розвиватися без безпосередньої участі Єфремова? Чисто теоретично, мабуть так, могли. Але чи можна уявити собі, що людина, яка мала на Луганщині практично безмежну владу, вплив і ресурси, раптом самоусунулася від всього, що відбувається? Ймовірно, немає.
Яка справжня роль Єфремова у розпалюванні війни на Донбасі? Будемо сподіватися, що слідчим і судовим органам України під силу розібратися в цьому питанні. Так чи інакше, скоро ми про все дізнаємося.
