- Протягом тривалого часу скелет Ярослава Мудрого перебував у Софійському соборі, у мармуровому саркофазі. Для громадськості проводили екскурсії і розповідали про нього. Чесно зізнатися, самі вірили, що він там у саркофазі, - розповідає заступник завідувача відділом історії пам'яток Національного заповідника "Софія Київська" Ірина Марголіна. - Але в 2009 році рішенням Вченої ради заповідника саркофаг відкрили, щоб дослідити його зміст на сучасному науковому рівні. Яке ж було здивування, коли у саркофазі знайшли останки тільки одного скелета, імовірно дружини князя Ярослава.
Ця подія стимулювала співробітників "Софії Київської" зайнятися пошуками зниклих історичних цінностей. Їх праці виявилися вельми плідними - вдалося з'ясувати багато цікавого. Історія всього, що сталося, йде корінням в глибоке минуле.
- У 1943 році, коли німці відступали з Києва, ієрарх Никанор прийняв рішення вивезти з Києва скелет Ярослава Мудрого і чудотворну ікону Миколи Мокрого, датируемую ХІ—XIV століттями. Реліквії через Польщу, Німеччину потрапили в США, - розповідає Ірина Марголіна. – Пошуки тривали довго. Але в результаті вдалося встановити, що ікона Миколи Мокрого зараз знаходиться в церкві Святої Трійці в Нью-Йорку, в Брукліні. Там же, імовірно, знаходиться і скелет Ярослава Мудрого.
У той же час, якщо дослідники в справжності ікони впевнені, з останками князя Ярослава ситуація йде трохи інакше - немає точних даних про його конкретне місцезнаходження.
Співробітники Національного заповідника "Софія Київська" все ж сподіваються, що їм вдасться повернути українські святині в Софійський собор, туди, де вони перебували століттями. Ікону – на другий поверх храму, а мощі – в мармуровий саркофаг.
