Щодо смертей, безпосередньо пов'язаних з цей НП, чорнобильська ядерна катастрофа виявилася чим завгодно, тільки не подією надзвичайно руйнівною сили, пише історик Сергій Плохій, автор книги "Чорнобиль: історія ядерної катастрофи", у статті для Time , передає Ukr.Media.
Чорнобильський вибух призвів до 2 негайних смертях і ще 29 смерті від гострої променевої хвороби протягом наступних трьох місяців. У загальній складності 237 осіб були доставлені по повітрю з Чорнобиля до Москви і отримали там лікування в особливій клініці. З них у 134 осіб були симптоми гострого променевого синдрому, йдеться в статті. "Стверджувалося, що, в цілому, 50 осіб померли від цього захворювання і що 4 тис. можуть померти в майбутньому від причин, пов'язаних з радіацією. Але остаточна чисельність померлих внаслідок чорнобильської катастрофи, хоча її важко оцінити, ще може виявитися набагато більше. Згідно з нинішніми підрахунками, вона становить від 4 тис. осіб, за оцінками організацій ООН в 2005 році, до 90 тис., за підрахунками Greenpeace International", - пише Плохій.
"В Україні в перші п'ять років після катастрофи число випадків онкологічних захворювань серед дітей зросла більш ніж на 90%. За перші 20 років після нещасного випадку приблизно 5 тис. випадків захворювання раком щитовидної залози були зареєстровані в Росії, в Україні і в Білорусії серед людей, яким було менше 18 років на момент вибуху. За оцінками ВООЗ, приблизно 5 тис. смертей від раку були пов'язані з чорнобильською катастрофою, але ця цифра часто оспорюється незалежними експертами", - йдеться в статті.
"Інші наслідки включають в себе генетичні відхилення у людей, народжених після катастрофи. Вчених особливо турбують випадки мікросателітної нестабільності, захворювання, що впливає на здатність ДНК самовідтворюватися і самовідновлюватися, яке було зазначено у дітей, батьки яких зазнали опромінення після вибуху. Подібні ж зміни виявлялися і раніше у дітей радянських солдатів, опромінилися під час ядерних випробувань", - зазначає автор.
Збиток від катастрофи був величезним, і всі три східнослов'янські країни змушені були мати справу з ним так чи інакше. Вони взяли на озброєння схожі плани, позначивши найбільш забруднені області, населення яких потребувало переселення або допомоги, і потім, встановивши категорії громадян, які вважалися найбільш постраждалими, що давало їм можливість отримати фінансову компенсацію і привілейований доступ в медичні установи. Проте розмір груп, яким призначені субсидії, та розмір фінансової компенсації розрізнялися в трьох державах, в залежності від політичних і економічних обставин, йдеться в статті.
"Російські доходи від нафти і газу допомогли країні впоратися з кризою після чорнобильської катастрофи, в той час як у небагатих ресурсами України та Білорусії не було в розпорядженні нічого порівнянного", - пише Плохій. В цілому, уряд Білорусії справлявся з цією величезною проблемою, в радянських традиціях припиняючи розслідування великих катастроф. Хоча Білорусь з усіх пострадянських країн найбільше постраждала від чорнобильської катастрофи, її антиядерний рух ніколи не досягав масштабів його українського аналога, зазначає він.
Що стосується допомоги Заходу, то Україна отримала найбільше уваги та ресурсів, в основному тому, що успадкувала Чорнобильську атомну електростанцію та її зруйнований четвертий енергоблок. Головним пріоритетом стало будівництво нового саркофага над АЕС, говориться в статті.
Автор нагадує, що початковий термін завершення саркофагу був переміщений з 2005 року на 2018-й.
Крім того, є наслідки для навколишнього середовища. Незважаючи на новий саркофаг над пошкодженим четвертим реактором, область навколо АЕС не буде безпечною для проживання людей протягом як мінімум ще 20 тис. років, зазначає Плохій.
"Світу вже вистачило одного Чорнобиля і однієї зони відчуження. Він не може дозволити собі нових. Він повинен винести уроки з того, що сталося в Чорнобилі і його околицях 26 квітня 1986 року", - підсумовує автор.
