Едвард Сноуден провів місяць в транзитній зоні «Шереметьєво»

Вже місяць Едвард Сноуден знаходиться в транзитній зоні аеропорту «Шереметьєво». Коли американець тільки прилетів туди з Гонконгу 23 червня, багато жартома порівнювали його з непохитним героєм Тома Хенкса з фільму «Термінал». Через місяць ці порівняння перестали здаватися смішними - після того як Сноуденом анулювали американський паспорт, він реально застряг в транзитній зоні, ставши повністю залежним від російського МЗС і Федеральної міграційної служби. Крім правового статусу постраждала і репутація Сноудена - вчорашній герой у суспільній свідомості став перетворюватися на трагикомичної невдахи.

Головне питання у зв'язку з перебуванням Сноудена в «Шереметьєво» такий: чи отримає він політичний притулок у Росії або будь-якої іншій країні з числа не такі дружніх США, щоб виконувати запити Вашингтона про екстрадицію? Деякі з них, наприклад, Венесуела, Болівія і Колумбія висловили готовність взяти Сноудена, але вилетіти з Москви він зможе, тільки якщо роздобуде супровідні документи, а завдання це, очевидно, не відноситься до числа тривіальних.

Підливають масла у вогонь і деякі радикально налаштовані росіяни. Наприклад, Володимир Жириновський у властивій йому безапеляційною манері зажадав обміняти Сноудена на сидячих в американських в'язницях Володимира Бута (імовірно, торговця зброєю) і Костянтина Ярошенка (імовірно, торговця наркотиками). Жириновського зі зрозумілих загалом-то причин підтримала і мати Ярошенко - Любов. «Навіщо нам цей Сноуден?» - Задалася вона риторичним питанням.

Таке відчуття, що російська влада до цих пір не визначилися, як їм вчинити зі Сноуденом. З одного боку людям у Кремлі напевно приємно, що у них є привід подражнити американських партнерів, а з іншого - випробовувати їх терпіння все-таки варто в розумних межах. Білий дім вже неодноразово давав Москві зрозуміти, що видача Сноудена для адміністрації Барака Обами - питання більш ніж принциповий. У свою чергу Володимир Путін не говорить ні так, ні ні. Мовляв, якщо Сноуден пообіцяє вести себе добре, нехай поки поживе у нас.

Сам інформатор у відповідь на це заявив, що не вважає свої дії шкідливими для США. Через свого хорошого знайомого з The Guardian Гленна Грінуолд Сноуден також дав зрозуміти, що в його розпорядженні знаходяться ксерокопії секретних схем, докладно ілюструють структуру та принципи роботи Агентства національної безпеки США (АНБ). Публікувати їх Сноуден ніби як не планує, але, за його словами, потрап вони в чужі руки, всі явки американських спецслужб будуть провалені в момент.

Ще незабаром після того, як Сноуден прилетів до Москви, його покликала в чоловіки російська шпигунка-невдаха, а нині оповідачка фантастичних історій по ТБ Анна Чапман. Зробила вона це через твіттер, і хтось з аккаунта нібито Сноудена відповів їй згодою. Насправді, звичайно, ніякого твіттера у Сноудена немає, але вдячна публіка із задоволенням підхопила нову світську тему.

Крім потенційної красуні-дружини за час самітництва в «Шереметьєво» у Сноудена з'явився громадський захисник - заслужений адвокат Анатолій Кучерена. У числі інших адвокатів і правозахисників він зустрівся з американцем в аеропорту, висловивши бажання надавати йому правову підтримку. Після цього Кучерена став головним джерелом інформації про Сноуденом, фактично його прес-секретарем.

Завдяки Кучерене, зокрема, з'ясувалося, що одружити Сноудена на собі хоче не тільки Анна Чапман, але і багато російських жінки, в основному москвички. Зі слів правозахисника, росіянки пропонують викривач американських спецслужб руку і серце, тоді як чоловіки готові допомогти йому матеріально. Кучерена і сам вирішив не відставати від співвітчизників у благодійній активності, навіщось подарувавши Сноуденом буквар з картинками. Напевно, це найнеобхідніше, що може знадобитися людині, на пташиних правах проживає в аеропорту, та ще й ховається від спецслужб найгрізнішою країни в світі.

Також стало відомо про те, що хтось від імені Сноудена звернувся в російський профспілка ветеранів силових відомств з проханням надати підтримку американському колезі (Сноуден, як відомо, до 2009 року працював на ЦРУ). Зокрема, Сноуден нібито попросив, щоб його прийняли в цей самий профспілка. Ветерани-силовики порадилися і вирішили допомогти колезі по цеху, але не приймати його в свою організацію, а для початку передати в транзитну зону все необхідне для спецагента у вигнанні. «Нова одяг, ковдру, батарейки для електронних пристроїв або зарядні пристрої, може йому планшетник потрібен для спілкування з родичами», - сказав голова профкому профспілки Олексій Лобарев.

Анатолій Кучерена на прес-конференції в аеропорту «Шереметьєво»

Інформація про звернення Сноудена в профспілку незабаром була спростована адвокатом Кучерене, який назвав її провокацією. Сенс цієї провокації залишився загадкою, хіба що її автори намагалися створити навколо фігури Сноудена побільше непотрібного шуму і, мабуть, досягли успіху в цьому.

До кінця липня Сноуден, раніше розглядав Росію лише як перевалочний пункт, всерйоз заговорив про те, щоб залишитися в ній жити і працювати. 24 липня навіть з'явилася інформація про те, що Сноуденом дозволили нарешті покинути транзитну зону «Шереметьєво», однак всупереч очікуванням інформатор за її межі так і не вийшов. Це породило нову хвилю жартів, зокрема, про Штірліца, який йде по коридору, але ніяк не може дійти.

Кучерена списав заминку на бюрократичні зволікання, для барвистості повідомивши, що Сноуден в очікуванні виходу з транзитної зони вчить російську мову і вже робить успіхи. Разом з тим Кучерена назвав чергову вимогу США видати колишнього співробітника спецслужб протиправним. «Подібна позиція політиків і дипломатів США свідчить про те, що їм абсолютно наплювати на основні права і свободи людини. Доходить до того, що від Росії вимагають занурити Едварда в літак і як якусь річ упакувати і відправити до Вашингтона », - обурився Кучерена.

Заяви ці звучать досить трагікомічно на тлі того, як ставляться до базових прав і свобод громадян російська влада. На жаль, духом трагікомедії просякнуті практично всі обставини, згущаються навколо Сноудена. Ставши пішаком в дипломатичній пікіровці двох наддержав, він навряд чи зможе в найближчому майбутньому розраховувати на свободу переміщення і свободу вибору в цілому. Можливо, йому дійсно пора припинити чинити опір системі і прийняти пропозицію Анни Чапман.