Ми сприймаємо Європейський Союз як стандарт прав людини, інклюзивності та приватності. Ми захоплюємося їхнім суворим GDPR правилами, які не дають корпораціям вкрасти наші дані, та майже відчуваємо себе частиною великого вільного світу (принаймні у майбутньому).
Але за фасадом зараз будується зовсім інша Європа — холодна, закрита і безжальна.
Європарламент схвалив нові правила повернення громадян третіх країн, які перебувають в ЄС нелегально. Прес-реліз обіцяє «ефективність» та «дотримання фундаментальних прав». Але якщо перекласти цей текст з чиновницької мови на людську, ми побачимо картину, яка викликає жорсткий когнітивний дисонанс.
Давайте подивимося, що насправді ховається за красивими формулюваннями.
Ілюзія приватності або ваш смартфон більше не ваша фортеця
Європа пишається тим, як вона захищає особисті дані. Але нові правила дозволяють національним органам проводити «обшуки та вилучення особистих речей і електронних пристроїв» у мігрантів для підготовки їхньої депортації.
Якщо у вас виникли проблеми з документами (прострочена віза, помилка в дозволі на проживання), ви автоматично перестаєте бути «експатом» і стаєте «нелегалом». І в цей момент європейський чиновник отримує право вилучити ваш телефон. А телефон сьогодні — це доступ до ваших банківських рахунків, фотографій дітей, приватного листування та історії пошуку.
Ми засуджуємо авторитарні режими за те, що вони перевіряють телефони на кордонах. Але чи готові ми визнати, що Європа легалізує той самий «цифровий стриптиз» просто за адміністративне порушення?
Як криміналізують відсутність папірця
Згідно з новими правилами, людину можуть затримати на строк до 24 місяців (з можливістю продовження ще на пів року), якщо вона «становить ризик втечі» або «не співпрацює». А якщо ви спробуєте переїхати в іншу країну ЄС — цей таймер обнуляється.
Уявіть собі людину, яка не скоїла жодного кримінального злочину. Вона нікого не пограбувала і не вбила. Її єдина провина — перебування на території ЄС без дійсного дозволу. За це її можуть позбавити волі на два з половиною роки. Де проходить та тонка межа між «адміністративним затриманням» і створенням паралельної пенітенціарної системи для іноземців без суду?
Табори для мігрантів
Найбільш цинічний пункт нових правил — це «Return hubs» (центри повернення). ЄС планує платити третім країнам за межами Європи, щоб ті розміщували у себе мігрантів, яких Європа не хоче бачити в себе, але не може повернути додому.
Це класичний аутсорсинг проблеми. Європейські правила передбачають сортування сміття, щоб зберегти вулиці чистими. Тепер ця ж логіка застосовується до людей. Щоб не псувати статистику порушень прав людини всередині ЄС, цих людей просто вивезуть у країни, де правозахисники не зможуть їм допомогти. Це лицемірство найвищого ґатунку: вони декларують гуманізм на самітах у Брюсселі, але фінансують сучасні гетто десь за межами «ідеального саду».
Питання, які ми маємо поставити собі
Що буде з нами? Українці зараз мають статус тимчасового захисту. Але що станеться, коли цей статус закінчиться? Чи не опиняться ті, хто не встигне легалізуватися, віч-на-віч із цією жорсткою депортаційною машиною?
Де межа компромісу? Якби вам запропонували ідеальне життя в ЄС, але умовою було б надання паролів від усіх ваших соцмереж та месенджерів на вимогу міграційного офіцера — ви б погодилися?
Чи є Європа досі «вільним світом?». Чому ми так легко закриваємо очі на те, що ЄС будує систему, яка за своїми методами (обшуки, табори, багатомісячні ув’язнення) все більше нагадує поліцейську державу для «чужих»?
Час дорослішати
Ця критика — не заклик ненавидіти Європу чи відмовлятися від європейської інтеграції. Це заклик позбутися інфантилізму.
Європа — це не казка про добрих ельфів. Це жорстока бюрократична система, яка в першу чергу захищає свій власний комфорт і своїх громадян. Для українців, які планують своє майбутнє в ЄС, це означає лише одне: грамотність. Знати свої права, ідеально вести документи й розуміти закони країни перебування.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!