Мовою окупанта у цих країнах вже не розмовляють.

"Продовжую порівнювати колишні прибалтійські республіки. Ну і нарешті ЛИТВА. В Литві на вулицях я не почула жодного слова російською. Вивіски, оголошення, меню - все литовською без російського дублювання. Точніше, дублювання якщо є - то англійське (дрібним рядком після державної)", - пише на своїй сторінці в Фейсбук Лариса Ніцой.

Принаймні при нас за цілий день звідусюди лунала тільки литовська. Екскурсії по змісту збалансовані. В рівній мірі висвітлюються різні історичні впливи. У Вільнюсі я вперше почула вислів «царська окупація». Вислів «радянська окупація» вживають і в Латвії , і в Естонії. Почула в Литві і про царську.

Логічно, що вони відрізняються від інших. Адже Литва мала колись своє литовське князівство, до якого і ми належали. Все ж таки історична пам'ять має велике значення. У литовців інше самоусвідомлення своєї національної гідності. Я б сказала, глибше. Латвійці і литовців не обійшли кпинами. Підсміюються, що російські туристи, які бувають у Литві, а потім у Латвії, жаліються латишам, що їм у Литві було незатишно. Думаю, це все через мову.

В Латвії російської більше, ніж в Литві - росіянам можна не паритися. У Литві російської найменше. Була здивована ще більше, ніж у Латвії. Все написане державною. Все і кругом (жодних дублювань російською). Нарешті! В одному місці побачила кафешку, де меню надворі на дошці було написане не литовською. Англійською ))

Питаю в російськомовного гіда у Вільнюсі:

- А чому немає надписів російською?

Російськомовний гід дивується:

- А з якого дива тут бути російським надписам? У нас у Вільнюсі велика польська община. Я - полячка, - і тут же переходить на польську мову. - Ще у нас є євреї, інші національності. Чим російська краща за інші. У нас усе литовською, бо це державна мова, і англійською, бо це міжнародна.

- А в школі як?

- У школі вчаться 12 років. Є школи національних меншин, де половина предметів державною, а половина - мовою меншини. Але з 9 класу всі предмети, незалежно від школи, викладаються державною. Аякже, всім треба знати державну мову. (в Україні не так. Якщо це російська школа, то там російська до кінця).

- А для чого її знати?

- Ну як це? - дивується російськомовна-полячка-гід і переходить на литовську. - Щоб працювати. Як Ви на роботу підете без мови?

- Ну, спілкуватися ж можна і без литовської, - припускаю я. - Як от ми зараз, Я з Вами - російською, мої діти - англійською.

- Спілкуватися між собою можна якою хочеш, а документація? Вона вся державною. (Для порівняння в Україні центральний офіс «Укртелекому» приймає звіти російською і завертає українську, щоб по-людськи написали).

- Ну я ж можу влаштуватися в Литві на роботу?

- Можете.

- Але ж я приїжджа. Я ж можу НЕ володіти литовською мовою.

- Як це? - ніяк не второпає російськомовна полячка-гід, громадянка Литви. - Ви будете жити в нас, ходити в нас на роботу і не знатимете нашої мови? Ви що, не поважаєте нашу країну?

Без коментарів".