Після президентських виборів у Франції з'явилася можливість дати імпульс "нормандскому" формату, який ось уже кілька місяців переживає період застою. Остання зустріч сторін на найвищому рівні відбулася більш ніж півроку тому – в жовтні. Ключовим досягненням тих переговорів стала домовленість про узгодження "дорожньої карти" Мінських угод. Але спроби прийти до згоди за ключовими пунктами очікувано провалилися – Україна і Росія діаметрально протилежно трактують документ, підписаний під час масштабних бойових дій фактично з безвиході, передає Ukr.Media.
Обрання главою Франції критика Кремля Еммануеля Макрона дає другий шанс "нормандської" четвірці. Це свого роду природне перезавантаження формату. Втім, чи змінить щось "свіжа кров" за столом переговорів – велике питання. Чого очікувати від Макрона на мирному фронті російсько-українського конфлікту ?
Україна – у порядку денному Макрона
Ще до інавгурації Макрон чітко, хоча і не детально окреслив свою позицію щодо ситуації на Донбасі: шлях до миру – Мінські угоди; санкції з РФ знімуть тільки після їх виконання; "нормандскому" формату бути; діалог з Москвою в будь-якому випадку необхідний. Всі ці меседжі глава Франції згодом повторив і розширив, у тому числі під час прес-конференції за підсумками зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним.
Для України особливо важливі два посили Макрона.
По-перше, він заявив про намір активізувати "нормандський" формат.
По-друге, підтвердив готовність, озвучену G7, розширити санкції проти Росії в разі ескалації ситуації на Донбасі, що може бути стримуючим Москви фактором.
Під час зустрічі Макрона з Путіним українське питання було одним з головних поряд з ситуацією в Сирії і двосторонніми відносинами. Це позитивний сигнал для Києва. Президент Франції показав, що врегулювання конфлікту на Донбасі знаходиться в його порядку денному, і він збирається зайняти діяльну позицію на цьому напрямку. Почасти це означає посилення України "нормандському" форматі, оскільки Франсуа Олланд протягом усього мирного процесу вторив голосу Берліна. Макрон ж, судячи з останніх заяв, хоче приміряти на себе більш активну роль.
Тактичний камінь спотикання
Звичайно, все це не вирішує основні проблеми мирного процесу. "Нормандський" формат, ймовірно, пожвавиться, але це не означає, що він стане ефективним. Тактичний камінь спотикання – "дорожня карта" угод. Немає підстав припускати, що Росія готова погодитися з українським варіантом. Альтернативного ж способу нейтралізувати різночитання в "Мінську" у сторін немає. Тому без нових підходів до переговорів сторони приречені ходити по колу.
Москва ж неодноразово натякала, що робить ставку на вирішення питання в обхід "нормандського" формату. Приміром, днями заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков заявив, що Москва готова почати з Вашингтоном двосторонні переговори по Україні – тобто без участі Києва та Європи. Правда, куратор цієї теми в Держдепартаменті через більш як чотирьох місяців після зміни влади в США ще не призначений. Що, до речі, теж вельми показове в контексті наявності/відсутності стратегії у чинної адміністрації.
Дивна зустріч
Незважаючи на чітку позицію Макрона щодо конфлікту на Донбасі, сам факт особистої зустрічі з Путіним через два тижні після інавгурації породжує більше питань, ніж відповідей. Скандали навколо втручання Росії у передвиборчу кампанію, очевидна ставка Кремля на ультраправу Марін Ле Пен не були хорошим фундаментом для настільки швидких двосторонніх переговорів.
"З моєї точки зору, зустріч трохи дивна. Незрозуміло, яку мету ставив Макрон, чому він так поспішав. Що це? Завзяття новопосвященного, який поспішав зустрітися то з ключовим противником, то з одним з найвпливовіших політиків світу? Як мені здається, Макрон не був готовий до цієї зустрічі. Він президент без уряду, без парламентської більшості. Я б не поспішав робити далекосяжні висновки. Деякі враження про себе він підтвердив. Він людина, орієнтована на Європу. З інших питань, очевидно, його позиція тільки формується. І я би дуже обережно робив прогнози. Більш жорсткою позицією Макрона було б не поспішати зустрічатися з Путіним. А це рішення змушує замислитися", – зазначив екс-генконсул України в Единбурзі і Стамбулі, голова правління фонду "Майдан закордонних справ" Богдан Яременко.
Швидше за все, настільки оперативна зустріч була двухвекторним сигналом Парижа. З одного боку, Макрон не на словах, а на ділі продемонстрував свою готовність до діалогу. З іншого – він дав зрозуміти, що відтепер Париж не хоче бути на других ролях у Берліна і націлений грати з Німеччиною на рівних.
